Початок » 2009 » Червень » 22 » Великий українець. ПАМ’ЯТІ ОРЕСТА-МЕТОДІЯ ДИЧКОВСЬКОГО
Великий українець. ПАМ’ЯТІ ОРЕСТА-МЕТОДІЯ ДИЧКОВСЬКОГО
12:05
Сумна звістка прийшла з Івано-Франківська. 18 червня 2009 р. завершив свій життєвий шлях великий українець, ветеран національно-визвольної боротьби та активний учасник розбудови Української держави Орест-Методій Дичковський. Він народився 14 серпня 1930 р. в селі Перегінськ Рожнятівського району Івано-Франківської області в родині священика о. Дичковського Миколи Омеляновича та вчительки Дичковської-Попович Анни Андріївни. Родина виховувала дітей в дусі свідомого українства. Тринадцятирічний хлопець вступив до юнацької сітки ОУН, а у 1944 р., видавши себе за повнолітнього, став вояком Української повстанської армії, служив спочатку стрільцем 3-го рою 3-ої чоти сотні Хмеля, пізніше – у сотні Заморського в курені Промінь, псевдонім – Кривоніс. З грудня 1944 р., враховуючі непересічні здібності, переведено на роботу в службу безпеки ОУН. Після перепідготовки у 1945 році служив у відділі розвідки. Цікава деталь біографії – у кінці 1946 – першій половині 1947 рр. він брав участь у допомозі голодуючим із Східної України, перешкоджав спробам комуністичної спецслужби використати голодомор для розпалювання ворожнечі одних українців з іншими. 3 серпня 1947 р. арештований спецбоївкою радянської держбезпеки і вже 21 жовтня 1947 р. засуджений до 25 років виправно-трудових колоній. Молодому патріоту було не соромно згадувати це засудження. Він стійко витримав слідство і суд, його мовчання врятувало життя багатьом соратникам. Від смертного вироку Ореста-Методія врятував вік – 17 років. Характерно, молодий Дичковський, під час перебування у радянських концтаборах (Печорлаг, Мінлаг тощо), був активним членом табірного підпілля (ОУН-Північ). Маловідомий факт: в умовах спланованого комуністичною владою переслідування євреїв на початку 50-х років в СРСР, він з соратниками-бандерівцями захищав їх від цькування та вбивств кримінальниками, яких заохочувала табірна адміністрація. У 1956 році звільнений по указу про малолітніх. Повернувся на Україну, але через півроку через переслідування КДБ був змушений поїхати на крайню північ. З 1957 року проживав в м. Інта, Комі АРСР, працював фельдшером. В 1971 р. повернувся на Україну. Пройшов шлях від водія до начальника авторемонтних майстерень Інституту нафти і газу. 1986 році працював в Тамбейській нафтогазоекспедиції. В 1987 році вийшов на пенсію. Він ніколи не припиняв української діяльності і, звичайно, активно включився у національно-визвольну боротьбу кінця 80 – початку 90 рр. У 1990 р. став організатором Всеукраїнського братства УПА, керівником його наукового відділу. Завдяки О.-М. Дичковському у 1992 – 2002 рр. організовано цілий ряд міжнародних, всеукраїнських наукових конференцій про національно-визвольну боротьбу в 20–50-х р. в Україні, які проводилися у Києві, Львові, Івано-Франківську. Його допомога й порада сприяли розпочати успішну наукову кар’єру та зайняти патріотичну позицію багатьом історикам із Східної та Центральної України. А головне відчути себе українцями. Допомагав він і чернігівцям. Орест-Методій Дичковський у 1995 р. організував благочинний культурно-освітній фонд ім. Й. Сліпого. Як голова фонду разом з Івано-Франківською обласною радою, став співзасновником Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату. Він працював його директором до 2000 р., а далі й до самої смерті очолював Наглядову раду ліцею. Так здійснилася його мрія створити навчальний заклад для підготовки української керівної еліти. І справді, його вихованці успішно продовжують навчання у кращих вищих навчальних закладах країни, починають свою кар’єру в органах влади – формується молода українська генерація влади в Україні. Був членом, а з 2006 р. головою Івано-Франківської обласної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих. Послідовно боровся за демократичний й національний, європейський розвиток нашої держави, учасник Помаранчевої революції 2004 р. Нагороджений медаллю Захисник Вітчизни в 1999 р. та орденом за заслуги ІІІ степеня в 2005 р. Здолати всі випробування йому допомагала щира віра в Бога і Україну, її світле майбутнє. Як справжній українець він був зразковим, люблячим й любимим чоловіком, батьком, дідом, а боротьба за Україну не заважала йому дбати про родину та її добробут. Тільки завдяки таким великим українцям як Орест-Методій Дичковський в Україні є все добре, успішне, що ми маємо. Пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях. Слава Тобі, народний Герой України!
За дорученням Чернігівської обласної організації Української народної партії
Сергій БУТКО член Ради Чернігівсьої обласної організації УНП
Сергій ЧЕРНЯКОВ член Проводу Чернігівсьої обласної організації УНП
Орест Дичковський на Міжнародній науковій конференції присвяченій 100-річчу від дня народження С.Бандери. м.Івано-Франківськ. Грудень 2008 року.
Знала його при житті. Попри все, що йому довелося винести в житті, він був надзвичайно світлою і оптимістичною людиною, а ще - по-справжньому мудрою. Якби політику робили такі люди, давно ми мали б Україну, про яку мріяло не одне покоління. Але, господи, як мало таких людей. А тепер - іще менше. Світла пам'ять!...
