Початок » 2014 » Березень » 3 » Хто насправді спровокував агресора на захоплення Криму?
Хто насправді спровокував агресора на захоплення Криму?
13:12
Панове українці, треба самокритично визнати, що багато (забагато) етнічних українців своєю "хохляцькою" позицією холуйства і пристосування спровокували агресора на захоплення Криму.
Адже не секрет, що агресор століттями пишався своєю величчю і легкістю з якою десятки мільйонів хохлів ставали століттями ортодоксальними росіянами і навіть, як гаспажа Валентина Матвієнко, архіортодоксальними.
Переконаний, що саме завдяки тисяч таких матвієнок, які знаходяться на досить високих щаблях у російській владі, у армії і бізнесі маємо, те що маємо.
Адже вони не можуть ніяк змиритися з тим, що не вони панують в Україні.
Ось типова біографія наших "землячків" в Росії за Вікіпедією:
Матвієнко Валентина Іванівна (рос. Валентина Ивановна Матвиенко; 7 квітня 1949, Шепетівка) — радянський і російський політик і дипломат. Голова Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації з 21 вересня 2011. Заступник Голови Уряду Російської Федерації в 1998-2003 роках, губернатор і голова Уряду Санкт-Петербурга в 2003-2011 роках.
Народилася 7 квітня 1949 у місті Шепетівка Хмельницької області, дівоче прізвище Тютіна.
До 18 років жила і навчалася в Україні.
• У 1966 році закінчила середню школу зі срібною медаллю, у 1967 – з червоним дипломом — Черкаське фармацевтичне училище (УРСР). В 1972 закінчила Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут.
• 1972—1977 — завідуюча відділом, секретар, перший секретар Петроградського райкому ВЛКСМ, Ленінград. • 1977—1984 — секретар, другий секретар, перший секретар Ленінградського обкому ВЛКСМ. • 1984—1986 — перший секретар Красногвардійського райкому КПРС. в 1985 — закінчила Академію суспільних наук при ЦК КПРС, • 1986—1989 — зам. голови виконкому Ленінградської міської Ради народних депутатів з питань культури та освіти. • 1989—1990 — народний депутат СРСР від Союзу радянських жінок, голова комітету ВР СРСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства. в 1991 — закінчила Курси удосконалення керівних дипломатичних працівників при Дипломатичній академії МЗС СРСР. • 1991—1992 — посол СРСР в Республіці Мальта. • 1992—1994 — посол Російської Федерації Республіці Мальта. • 1994—1995 — посол з надзвичайних доручень МЗС Росії. • 1995—1997 — директор Департаменту МЗС Росії по зв'язках з суб'єктами Федерації, парламентом і громадськими організаціями. • 1995—1997 — член колегії МЗС Росії. • Жовтень 1997— вересень 1998 — посол Росії в Греції. • Вересень 1998— березень 2003 — заступник голови уряду Російської Федерації. • З 19 березня 2003 — представник президента Росії у Північно-Західному Федеральному окрузі. • В червні 2003 введена до складу Ради безпеки Росії. • 5 жовтня 2003 перемогла на виборах на пост губернатора Санкт-Петербурга.
Дипломатичний ранг: посол Росії (1997)
Володіє німецькою, англійською та українською мовами.
