Протягом останнього року українське суспільство перебуває у стані очікування розгортання катастрофічної ситуації в економічній, політичній та соціальній сфері життя. Підтримка населенням діяльності президента, уряду, партій урядової коаліції, має чітку тенденцію до зменшення в усіх регіонах країни. Підтримка опозиційних партій теж не є більшою ніж про урядових. За даними соціологів до 40% виборців не довіряють ні владі, ні опозиції. Близько 53% виборців не бажають брати участь у виборах.
Причинами такої ситуації, на нашу думку, є, насамперед, недостатній рівень політичної культури як виборців, так і політиків. Звідси і наші невдалі спроби сформувати владу, яка була б більш ефективна за попередню. Політика та економіка України в своєму розвитку нагадують змію, що повзе через джунглі. Це значно гальмує ефективність розвитку країни. Нині за рівнем і якістю життя наша країна відстає від усіх наших європейських сусідів.
У суспільстві, як відомо, сформувалось п’ять основних ідеологічних течій, що відображають інтереси різних соціальних груп: помірковані (консерватизм, лібералізм, соціалізм) та радикальні (комунізм, фашизм, націонал-соціалізм). У межах даних груп також є певні розбіжності.
В Україні, починаючи з кінця 90-х років XX ст., великий капітал використовує ці ідеології як привабливу рекламу для просування своїх людей до влади та реалізації власних комерційних інтересів, які далеко не завжди співвідносять з загальнонаціональними. Також реалізується банальних підкуп виборців.
Для багатьох політичних сил це обернулось катастрофою. Де нині соціал-демократи, соціалісти, народні демократи, зелені, які в кінці 90-х і в середині нульових років відповідних століть були досить солідно представлені у парламенті та у виконавчій владі? Виборці зрозуміли, що їх тримають за дурнів і відреагували відповідно.
Проте, виборці ще недостатньо усвідомили, що лише політичні сили, що мають досвід успішної реалізації програм, які поліпшують умови життя народу та економічної ситуації країни, варті уваги на виборах.
