У Носiвському районi за минулий рiк виробництво виросло на 230 вiдсоткiв — фантастика! I це при тому, що скрiзь так багато плачiв про занепад... “Звiдки взялася така цифра?” — запитав я у голови Носiвської районної державної адмiнiстрацiї, керiвника районної органiзацiї Української народної партiї Миколи АНДРIЄНКА. — Ми вивели з тiнi пiдприємства, якi не були зареєстрованi як платники податкiв. Це зразу дало надходження в бюджет i було узаконено бiльше двадцяти робочих мiсць. — Зачекайте, як це — “не зареєстрованi”? Податкова хiба не знала, що такi iснують? Чи вони дiяли пiдпiльно? I як же тепер податкове начальство областi поставиться до своїх носiвських пiдлеглих, якi не бачили очевидного порушення законiв? — Підпільно вони не діяли, в розумінні, що не ховалися десь у підвалах, а діяли відкрито. А чому контролюючі органи їх не вводили у реєстри платників податків, хто їх прикривав, хто отримував хабарі за це — такі питання, як ви розумієте, не до мене, а до правоохоронних органів. Моє ж завдання, як керівника виконавчої влади району, — забезпечити наповнення бюджету. Хочу додати, що ми пережили цілу війну — скажімо, коли у Хотинiвцi та Плоскому припинили незаконну дiяльнiсть пилорам, якi різали лiс для власної кишені. Були створені вiдповiднi комiсiї, вони буквально по ночах відслідковували роботу тих пилорам. Цi дозори дали результат. — А що жителi району отримали вiд тих 230 вiдсоткiв? — Ми чотири рази за рiк коригували бюджет у бiк збiльшення! Новозалученi кошти направили на виплату зарплат бюджетникам, у двох школах перекрили дахи, у цi морози в нас не замерзли дiти тих батькiв, якi бiльше дбають про чарку. Ми звезли таких дiтей до лiкарнi, а це ж теж, розумiєте, кошти. Президентська програма по боротьбi з дитячою бездогляднiстю у нас дiє конкретно. Пiдвели газ для двох котелень. Здiйснено прокол пiд залiзницею для газової труби, бiльше двох мiльйонiв гривень пiшло на будiвництво дороги Носiвка — Пустотiне... Взагалi завдяки залученню коштiв з рiзних джерел у нашому районi великi зрушення. Скажiмо, роками було соромно дивитись на привокзальну площу iменi Т.Шевченка. Мої ходiння до керiвництва “Укрзалiзницi” увiнчалися видiленням 120 тисяч гривень, i тепер на майдан любо глянути. Багато допомагає району Iван Куровський, вiдомий будiвельник i меценат — це i ремонт лiкарнi, i розкiшний Палац культури у Степових Хуторах. I до того ж я гарантую: жодна копiєчка не прилипла нi до моїх рук, нi до рук чиновникiв рiзного рiвня в районi. — Миколо Петровичу, знаючи натуру бандитську, яку ви роздратували, не повiрю, що вам це так спокiйно обiйшлося. Тим паче, що в районi ходять чутки про якусь справу з пiщаним кар’єром, до якої вас пробували “прив’язати” як корупцiонера... — З тої справи нiчого не вийшло, бо й не могло вийти — менi нема за що переживати, я сплю спокiйно, бо нiде нiчого не вкрав. А справа з’явилась дуже просто: документально встановлено, що керiвництво Носiвської дослiдної станцiї Iнституту землеробства нецiльово використало 60 тисяч гривень. I я все робив, щоб цей факт не приховали. Плюс тi пiдприємства, про якi ми говорили. Отож i помстилися: син одного зацiкавленого працює прокурором у сусiдньому районi, далi пiшов особистий зв’язок правоохоронцiв, i таким чином з’явилась дута справа. Як з’явилась — так i зникла. Я не для того стiльки рокiв боровся за Україну, ризикуючи здоров’ям, а може, коли й не тiльки — щоб тепер пiти на банальне порушення законiв.
