Виступає голова державної адміністрації: "Фермери нас не нагодують!". Зал аплодує. Потім запитую в одного - Ну його я розумію, він поїхав у колгосп - дали стегно. І про фермера він вірно сказав, той його так годувати не буде. А ти чого аплодував, ти ж, себе сам, за рахунок своєї праці годуєш...

Виступає якась передова ланкова з колгоспу: "В нас найдешевший у світі хліб!". Потім запитую - Чим хвалишся, тим, що тобі за твою роботу найменше у світі платять?

Або почали люди вимагати збільшення зарплати. Ніхто не прохав збільшити її купівельну спроможність, ні, прохали збільшити саме розмір. Керівництво набралося собі кредитів, заборонило населенню знімати кошти з вкладів, здійснило емісію і погасило сій кредит однією двома зарплатами. А що ж люди? Їм все зробили у відповідності з їх бажанням - підвищили зарплату у 5, 10, 1000 разів! От тільки високі чиновники збагатилися, а люди збідніли... І що дивно, до цього часу дурять людей цим способом, ну хоча б "Юлькина" тисяча. Отримав дехто - програли усі...

Про це все я розповідаю з одним наміром, звернути увагу на надзвичайну важливість точного визначення мети. Бо інакше знову ризикуємо пошитися у нерозумні. От Юлія Володимирівна усіх переконала, що головна мета людей, це привести її до влади - і все, після цього буде щастя народу. Привели. Отримали щастя у вигляді криз - молочної, м"ясної, бензинової... Усунули її тоді, нині знову переконала. Що тепер нас чекає? Об’єднання її кризотворчої здатності з світовою кризою? Невже це наша мета?

Отже, найперше завдання, і найважливіше - це так сформулювати головну мету, щоб ні за яких обставин її не можна було обернути не на користь народу, чи підмінити на якусь іншу, менш важливу.

Метою кожного є його особистий добробут
---------------------------------------------
Перш ніж вести мову про весь світ, державу чи партію, варто визначити, а яка ж моя, особиста мета? Це важливо з декількох причин. Найперше, світ складається з окремих людей, а спільна мета визначається на підставі поєднання цілей окремих людей. Крім того, бажано уникнути протиріч між моєю особистою і спільною, державною чи партійною метою.
Яка ж моя особиста мета? Звісно, хотілося б сказати, що моя мета, це щастя і добробут усіх людей на землі, панування абсолютної любові та повна відсутність ненависті... Але я не Бог. Звісно, я можу злукавити і продовжувати стверджувати щось високе і пафосне. Але допустивши власну нечесність, я відкрию дорогу нечесності інших. А це шлях до змагання брехні та шахрайства. У ньому я не почуваю себе сильним, і тому матиму втрати від спроб змагатися на цьому слизькому шляху.
Отже, скажу прямо, моя особиста мета, це мій особистий добробут. Ну от, визначився, чесно признався і стало якось впевненіше і легше. Що ж, тепер час обдивитися і навколо. А навколо дуже багато тих, хто на всі боки волає про те, що його головна мета це саме мій, abc, добробут і щастя! Про це постійно говорили і говорять комуністи, БЮТівці, регіонали і решта людей від політики. Але давайте придивимося до них уважніше. Вони що, намагаються заробити і роздати зароблене людям? Вони що, намагаються встановити закони чи порядки вигідні усім? Звісно ні. Чинять вони якраз навпаки до своїх слів, і дбають насправді не про людей, і не про мене, а виключно про себе. І заробляють вони собі, і закони пишуть під себе, і спільне роблять своїм особистим. Отже можу заспокоїтися, не тільки мені своя сорочка ближче до тіла, метою кожного є його особистий добробут. А ті, хто на словах печеться в першу чергу про інших, насправді виявляється звичайнісіньким шахраєм.
Проте, якщо хтось не згідний з останнім висновком, ласкаво прошу - наводьте приклади з історії.

Особисте і суспільне
---------------------------------------------
Хтось запитає, чому головним є особисте, а не суспільне? Адже від того, в якій країні ти живеш, від стану розвитку цієї країни, її матеріального і духовного рівня докорінним чином залежить і рівень життя кожного громадянина.

Все вірно. Але суспільне не можна ставити на перше місце. В першу чергу виключно з практичних міркувань. Давайте порівняємо два підходи і ті наслідки, котрі з них витікають.

Головним є особисте.

• Хто найкраще визначить, що саме для мене є найліпше? Я!
  
• Хто найкраще визначить, що саме потрібно робити для мого блага? Я!
  
• Хто найбільше буде турбуватися про моє благо? Я!
  
• Хто відповідальний за мій рівень життя? Я!
  
• Хто винен, якщо я погано живу? Я!
  
• Хто планує, що потрібно зробити? Я!
  
• Хто контролює виконання? Я!
  
• Хто може мене постійно дурити, наживатися за мій рахунок? Ніхто, я повністю контролюю ситуацію!
  
• В чиїх інтересах робиться все в цій країні? Моїх!

Головним є суспільне.

• Хто найкраще визначить, що саме для мене є найліпше? Хтось, хто виступає від імені суспільства!
  
• Хто найкраще визначить, що саме потрібно робити для мого блага? Хтось!
  
• Хто найбільше буде турбуватися про моє благо? Хтось!
  
• Хто відповідальний за мій рівень життя? Хтось!
  
• Хто винен, якщо я погано живу? Хтось!
  
• Хто планує, що потрібно зробити? Хтось!
  
• Хто контролює виконання? Хтось!
  
• Хто може мене постійно дурити, наживатися за мій рахунок? Оті, хто виступає від імені суспільства!
  
• В чиїх інтересах все робиться у цій країні? Отих, хто виступає від імені суспільства!

Висновок: Метою кожного є його особистий добробут.

Наслідки з цього висновку:

• Той, кому ти довіриш будувати добробут для тебе, насправді будуватиме його для себе.
• Ніхто, крім тебе самого, не буде будувати добробут для тебе.
• Якщо тобі обіцяють збудувати добробут для тебе, то найвірогідніше, ти маєш справу з шахраями.
• Тільки за єдиної умови ти можеш дозволити щось робити у твоїх інтересах і використовувати належні тобі ресурси – коли ти особисто, повністю і всебічно контролюєш ситуацію на всіх стадіях.

Ось те головне, що я хотів сказати про особисту мету кожного. Обговорення ж засобів досягнення мети, доцільніше вести у окремій гільці. Це тому, що виникає загроза появу проміжних цілей, котрі мають тенденцію перетворюватися на самоціль, маскувати себе під головну мету. Тоді виникає ситуація, коли начебто і процес був бурхливий, і результат досягнутий, а коли роздивишся – то головна мета стала ще віддаленішою… Тобто, якщо хочемо досягти головної мети, то її ні в якому разі не можна, ні на хвильку випускати з поля зору. А кожен крок, кожну дію перевіряти на те, чи вони дійсно наближають до головної мети.