Станція Крути розташована за 18 км від Ніжина, а знає її вся патріотична Україна. Цього року кількість людей тут просто вражала. Як і можна було передбачити, вшанування перетворилось на політичний конкурс партій. Від самого Києва і до Крут всі придорожні кущі, деревця, все було обв’язано помаранчевими стрічками. Не кажучи вже про екологічну шкоду, цікаво -- яким чином їх в’язали, адже пов’язати за декілька днів сотні тисяч стрічок звичайними методами просто не можливо. Чи не виганяли на своєрідну панщину мешканців придорожніх сіл? Жалобний мітинг розпочався з панахиди, яку очолив єпископ УПЦ КП Сумський та Охтирський Мефодій. Гаряче виступив священик – грузин Микола Інасарідзе. Щоправда, він не просто змерз, а, за його словами, „очень дуже змерз”. Після нього пролунали виступи бандуристів з Рівного та з Чернігівщини. А потім почалося... До партійної символіки НСНУ та БЮТ, що вражала кількістю та викликала дратівливі почуття, додалися виступи різноманітних політиків. Говорили багато і з ділом, і без діла. Конкретикою запам’ятався виступ Голови Рівненської обласної державної адміністрації, представника Української народної партії Василя Червонія, який нагадав присутнім про те, що подвиг героїв Крут та учасників Зимового походу армії УНР пізніш призвели до виникнення УПА. Пан Василь представив присутнім і план вшанування Героїв Базару, полонених вояків армії УНР, розстріляних більшовиками. Серед виступаючих варто відзначити і лідера Українського Народного Блоку Костенка і Плюща, народного депутата Івана Плюща, який розповів присутнім про відродження музею-заповідника „Батурин – гетьманська столиця” та зазначив, що відновлення історичної пам’яті народу стало можливе лише завдяки політиці Президента України. Щодо відкриття пантеону Героїв Крут, того дня його так і не відкрили, не встигли добудувати. А загалом враження залишилось позитивне. Та все таки, їдучи додому, я думав чи виховується молодь на основі ідеалів крутян-хлопців, які не пошкодували власного життя заради України? А чи на основі споживацького способу життя, бездуховності та насилля? Проте я згадав своїх побратимів, які кожного року, незважаючи на політичні бурі, щороку їздять до Крут. Їздили вони і цього року, добираючись автобусами, електричками. Стали вони окремо під українськими та націоналістичними червоно-чорними прапорами подалі від ліберальних політичних сил.
