Більшість учасників подій, що відкрили шлях до демократії та незалежності України, не написатимуть спогадів-мемуарів по яких професійні історики вивчатимуть цю епоху. Безумовно, кожен з тих хто брав у них участь оцінює ці події на свій розсуд.
Це лише спроба на прикладі Чернігівщини узагальнити перебіг тих подій і участь у них конкретних особистостей.
Це варто зробити вже зараз, щоб з честю подолати негаразди, що чекають ще українців на шляху до української демократичної європейської України?
Історію творить народ, а потім її пишуть-переписують переможці.
Тому важливо щоб учасники подій національно-демократичної революції 1990-1992 р.р залишили свої спогади вже сьогодні.
Правда про минуле - фундамент майбутнього.
У ході нещодавніх історичних розвідок членами Костопільської районної організації Української народної партії та кореспондентами газети “Волинь” в результаті опитувань мешканців села Бечаль підтвердилося, що у братській могилі на цвинтарі поховані підполковник Василь ІВАХІВ на псевдо “Йосип Сонар”(легендарний герой національно-визвольних змагань, оспіваний у найвідомішій повстанській пісні “Десь там далеко на Волині створилась Армія УПА”.), “Сом”, поручник Юліан КОВАЛЬСЬКИЙ
Станція Крути розташована за 18 км від Ніжина, а знає її вся патріотична Україна. Цього року кількість людей тут просто вражала. Як і можна було передбачити, вшанування перетворилось на політичний конкурс партій. Від самого Києва і до Крут всі придорожні кущі, деревця, все було обв’язано помаранчевими стрічками. Не кажучи вже про екологічну шкоду, цікаво - яким чином їх в’язали, адже пов’язати за декілька днів сотні тисяч стрічок звичайними методами просто не можливо.
Чому імперіалісти та їхні прислужники усіх кольорів й досі бояться й ненавидять ОУН та УПА?
Ще в 1994 р. автор цих рядків, працюючи з документами ОУН та УПА в Архіві Служби Безпеки України, з подивом дізнався із приватних розмов, що ветерани НКВД-МГБ-КГБ (передусім росіяни за національністю), чиїми руками Радянський Союз переміг збройні формації українського національно-визвольного руху 40-50-их років, з повагою ставилися до свого противника.
