Дуже важливою рисою будь-якої влади є її здатність поборювати протидію і нав’язувати всупереч спротиву свою політику. Щоправда є ще один шлях – не поборювати супротивників, а пристосовуватися до них, жертвуючи своїми власними інтересами. І судячи з усього нова влада в Україні пішла другим шляхом, мабуть, вишукуючи в цьому свої переваги. А як же, заграваючи з електоратом Януковича, можна отримати ще декілька відсотків до власного рейтингу. Проте, чомусь, наші можновладці все частіше стали забувати, про відмінність між політиками та державними діячами. Якщо ж політиків цікавлять майбутні вибори, то державних діячів – майбутнє держави.

Розчарування найпослідовніших учасників «Помаранчевої революції» потроху зростає. Їдеш бувало в тролейбусі чи топаєш по вулиці а тут з боку: «…а, так це той, що під час виборів погрожував моїм родичам звільненням з роботи», «…як же так, а гасло, що бандити сидітимуть в тюрмах. Куди ж дивиться нова влада?». Ну що тут скажеш, і справді політична поведінка нової влади дивує. На керівних посадах досі залишаються ті, що на президентських виборах, нехтуючи законами, завзято боролися з опозиційними силами. Не для кого не секрет, що «гарячою точкою» Чернігівської області під час виборів - 2004 був Новгород-Сіверський район. Ще б пак, адже це ж вотчина самого «папи Льоні», а ви тут сунетеся з вашими помаранчевими ленточками. Та і зараз ситуація там майже не змінилася. Тільки нова голова райдержадміністрації Валентина Черник встигла зі швидкістю світла поміняти чи не весь кольоровий спектр – від біло-блакитного через малиновий (соціалісти) до яскраво-помаранчевого. А разом з нею і майже вся райадміністрація.

В іншому куточку області – Ічнянському районі пан Глущенко (новоспечений голова райдержадміністрації) вирішив також не переобтяжувати себе кадровими чистками і, судячи зі всього, зі спокійною совістю залишив усю стару гвардію, яка на виборах сумлінно “напрягала” місцевий електорат голосувати за Віктора Федоровича. Що ж буває і не таке. Мешканцям Чернігівського району, мабуть надовго запам”ятався, тепер вже колишній, їх керманич Володимир Сидоренко. Таких ще треба пошукати. Якщо говорити про порушників Закону про вибори одразу великими літерами випливає прізвище СИДОРЕНКО. І де ж він зараз? Уявіть, спокійнесенько собі очолює обласний фонд комунального майна. Ай да Володька-молодець!!! Було б це смішно якби не було б так сумно. І де тут справедливість? Наводити подібні приклади можна дуже довго.

Однією з небагатьох послідовних політичних сил після виборів залишається Українська народна партія. Щоб виправити подібні “казуси”

УНП виступила з ініціативою зібрати підписи за відсторонення від займаних посад та притягнення до відповідальності осіб, що були причетні до зловживань в роки режиму Кучми (люстрація). Сам термін люстрація походить від латинського lustratio , що означає очищення через жертво приношення. Проте на практиці сьогодні це слово підпадає під визначення “заборона обіймати державні посади особам, що були причетними до порушення прав людини”. А що може бути святішим у демократичній країні ніж права людини? Тож висловлювання на кшталт того, що люстрація – це антидемократичне явище на цьому тлі виглядає якось дивно. Процедуру люстрації використовували майже всі Східноєвропейські країни після розпаду соціалістичного табору, на досвід яких зараз стало так модно вказувати. Все вірно – зараз ми бачимо нове обличчя Європи. А от Україна увесь період політичної реформації залишалася в цупких обіймах старої комуно-олігархічної номенклатури. Чи не тому, що патріотичні сили не провели люстрацію у 1990-91 роках? Скільки ж можна наступати на одні й ті самі граблі?

За словами активного учасника студентського голодування 1990 року Олеся Донія проблема “Помаранчевої революції” в тому, що вона не змогла відкрити нових обличь та нових імен. А час невпинно спливає і тут, як кажуть, “промедление смерти подобно”. Господи!!! А як же буде прикро, якщо і ця революція захлинеться через недбалий лібералізм її лідерів. Правду кажуть, що історія нас тільки й тому вчить що нічого не вчить. Згадайте хоча б і Українську революцію 1917 року, і через що вона не відбулася...

Збір підписів за люстрацію, що проводить Українська народна партія, має на меті привернути увагу владних кіл до проблеми політичних перевертнів. На думку свідомих громадян вони становитимуть загрозу національно-патріотичним силам при проведенні реформ та втіленні програми Президента. Свій підпис за відсторонення від займаних посад та притягнення до відповідальності осіб, що коїли злочини під час режиму Кучми можна поставити в найближчому осередку УНП.

Ігор Левенок © 2005