Судове засідання по справі колишнього полковника міліції Івана Кочубея триває. Справа розглядається про події, що відбулися під стінами міської ради Чернігова 26 листопада 2004 року. Тоді людей, що прийшли висловити свій протест проти фальсифікацій президентських виборів, міліція намагалася розігнати гумовими кийками та гранатами з газом. Саме полковника Кочубея, який тоді командував підрозділами міліції, звинувачують у тому, що він незаконно віддав наказ задіяти силу проти мирних демонстрантів, і тим самим перевищив свої службові повноваження. Після перемоги на президентських виборах Віктора Ющенка полковника Кочубея звільнили з міліції. 11 січня на черговому судовому засіданні переглянули відеозаписи тих драматичних подій під міською радою, після чого відбулося обговорення. Сидячи в залі суду, у мене складалося враження, що потрапив в театр одного актора. Роль актора в цьому випадку відігравав адвокат підсудного Кочубея. Після перегляду записів, чіпляючись до кожного слова потерпілих, адвокат підводив суд до думки, що сутичку між протестуючими і міліцією спровокував народний депутат-соціаліст Микола Рудьковський. Втім, постраждалі від дій міліції твердили, що відеозаписи не повністю відображають картину подій. Так члена тервиборчкому Володимира Кузьменка міліція не пропустила на своє робоче місце в комісію, що була в міській раді. За спроби пройти в міську раду, за словами потерпілого, міліція перша почала бити людей, серед яких були жінки та люди похилого віку. Від застосування газів постраждали більше трьох десятків людей, а Валентина Татарчук потрапила до лікарні зі струсом мозку. На записах цього не видно. Як не дивно, але „великий борець” за справедливість, депутат Микола Рудьковський жодного разу не з’явився на судовому засіданні, хоча саме його адвокат підсудного звинувачує в провокуванні конфлікту. 12 разів депутата-соціаліста викликали на допити в прокуратуру та в суд. За даними сторони відповідача Рудьковський був у Чернігові, коли його запрошували, але не з’явився. Звичайно, можна говорити, що це на руку Кочубею. Для прикладу зазначимо, що попри завантаженість роботою, народний депутат від Української народної партії Володимир Ступак давав свідчення в суді по цій справі, оскільки також був присутнім під час згаданих подій біля міської ради. Згадаємо й прокурора, чи то пак прокурорів, оскільки на суді представників прокуратури було аж двоє. Правда, користі від них небагато. Точніше сказати, взагалі не було. За час засідання, що тривало близько п’яти з половиною годин, жоден з прокурорів не обмовився ані півсловом. Хотілося підійти до них і запитати чи не сплутали вони стіл, за яким сиділи. Логічно було б якби вони сиділи поряд з адвокатом, адже його наступальну поведінку в суді прокурори сприймали наче це так і треба. У перерві між засіданням суду до мене підійшов пан Кочубей і попередив, що подаватиме на мене в суд в разі оприлюднення необ’єктивної інформації в газеті. Навіть послався на пункти закону. Звичайно ж, Іване Івановичу, от тільки Ваша об’єктивність, мабуть, відрізняється від іншої, передбаченої законами. Зізнаюся, що цікаво було це чути від колись, „грозного” полковника міліції Івана Кочубея, адже скільки разів про закон йому самому нагадували під час виборів. Та от тільки чи звертав він на це увагу? Одіозного пана Кочубея називали керівником кампанії по нейтралізації діяльності опозиційних партій та молодіжних рухів, що підтримували Віктора Ющенка. Ми, звичайно, не можемо вірити чуткам, що саме він керував арештами студентів, навіть віддавав накази підкидати студентам фальшиві гроші та вибухівку, щоб скомпрометувати молодих лідерів в очах спільноти. Але, хоча всі звинувачення молоді в серйозних злочинах розсипалися як карточний будиночок в суді, але ніхто досі не відповів на питання – чи ж була вибухівка, хто її підкидав тощо. Тепер триває суд над Кочубеєм... Пішов другий рік від часу труєння людей під Чернігівською міською радою.
