Фінансова криза в Україні боляче вдарила по ринку праці Роботодавці радіють – дефіцит кадрів залишився в минулому, і тепер є змога відібрати потрібну «голову» з десятків претендентів та ще й зекономити на зарплаті. Образно кажучи, ринок кандидатів, які могли диктувати свої умови щодо зарплати, перетворився на ринок роботодавців. Проте для мільйонів українців трагедія кризи саме й полягає у втраті або скороченні постійних прибутків. Масові звільнення персоналу, що розпочалися восени в банках, страхових, інвестиційних і будівельних компаніях (лише в Києві, за неофіційним даними, без роботи залишилося понад 100 тис. будівельників, переважно приїжджих), невдовзі, наче полум’я, перекинулися на інші сфери економіки. Лише у вересні-жовтні кількість вакансій у країні зменшилася на 20%. Наприкінці осені на одне робоче місце претендувало понад троє бухгалтерів чи фінансистів, майже троє маркетологів і PR-спеціалістів, понад двоє інженерів і майже двоє секретарів. На вулиці опинилися металурги та хіміки, ріелтори та автодилери, юристи та продавці, медики й менеджери з продажу, журналісти та спеціалісти туристичної сфери. Гіркий смак безробіття відчули навіть такі аристократи ринку праці, як програмісти й системні адміністратори. Навіть власники тих підприємств, де скорочення персоналу не планувалося, поспішили скористатися панічними настроями ринку й «під стукіт коліс» скоротили своїм працівникам зарплату. Загалом у країні вона знизилася вже в середньому на 10%. Говорячи словами Кіплінга, в душі українців-працівників прийшов Великий Страх... За офіційною статистикою, на кінець осені в Україні налічувалося 530 тис. безробітних. Звісно, офіціоз завжди лукавить у тому сенсі, що до його зведень не входять «умовно працевлаштовані» – металурги, яких вигнали в «неоплачку», будівельники з реґіонів, які залишилися в Києві без роботи, персонал, переведений роботодавцями задля економії на скорочений робочий тиждень. За розрахунками експертів, кількість безробітних у країні насправді у 2,5-3 рази перевищує кількість офіційно зареєстрованих, тож вже в листопаді Україною без роботи гуляло майже 1,5 млн люду. Розрахунки спеціалістів з кадрів також не вселяють оптимізму. До весни кількість безробітних в Україні може збільшитися до 2 млн осіб, а до кінця наступного року – до 2,1 млн. Такий прогноз у листопаді дала Державна служба зайнятості. Конкурс серед працівників сфери маркетингу та PR сягне рекордних значень у 5-6 осіб на місце. Зростання зарплат фахівці у своїх прогнозах дружно виключають, натомість передбачають їх скорочення за більшістю спеціальностей на 15-30%. Звісно, більше постраждає від кризи ринок праці в тих реґіонах України, які оце нещодавно перестали іменувати депресивними... За таких умов, вважають фахівці, на українське суспільство чекає масова депресія, зростання злочинності та наркоманії. Передбачається відтік робочої сили до Росії – там її ніколи не буде забагато, незважаючи навіть на кризу. До речі, влада сусідньої держави вже вирішила скористатися з нашої скрути та оголосила про підвищення мінімального рівня зарплати в країні з нового року втричі. Звісно ж, високих достойників Печерських пагорбів у Києві така хитрість росіян аж ніяк не бентежить. Може, їх влаштує те, що на місце нашого цвіту понаїде нових злиденних підданців з гарячих країв?.. Водночас такі сфери національної економіки, як торгівля, сервіс, сільське господарство, харчова промисловість, поки що не перенасичені кадрами. Мабуть, знову людей рятуватиме від голодної смерті торгівля. Напевно, не постраждають і досвідчені фахівці в будь-якій галузі – з ними роботодавці прощатимуться в останню чергу. Трохи легшим буде безробіття у великих містах. Для селянських родин є можливість вижити за рахунок сільського зеленого туризму – достоту як у 90-ті роки. Трохи менше зачепить криза людей творчих професій. Певні можливості для тих, хто втратив роботу, дає перекваліфікація в інших сферах праці. Наприклад, останнім часом банки набирають спеціалістів-колекторів для повернення проблемних кредитів.
