 Уряд, якого так і не відправили у відставку, прагне покрити дефіцит бюджету, «здаючись» Росії?
Минулий тиждень в українській політиці виразно пройшов під знаком Юлії Тимошенко. Цією непересічною жінкою направду неможливо не захоплюватися – принаймні тим, як хвацько вона воює шармом, а головне – шармом перемагає. Ось лише вся річ у тому, що від практичних наслідків цих її перемог кортить хапатися за голову – бо незмінно приносячи політичні дивіденди самій Юлії Володимирівні, ці перемоги що далі, то дужче вдаряють по державі Україна, а отже – по кожному з нас. Комуністичні «романи»
У тому, що перемогти такого політика «з наскоку» практично неможливо, минулого четверга вкотре переконалися її опоненти – насамперед із середовища Партії реґіонів, зав’язаного на недавньому газовому посереднику «РосУкрЕнерго», якого витіснили з ринку домовленості Тимошенко з Путіним. Лобісти цього посередника в парламенті, реґіонали Сергій Льовочкін (екс-головний адміністратор президента Кучми, за якого «РосУкрЕнерго» й пришов на український ринок газу) і Юрій Бойко (один з улюблених топ-менеджерів того ж таки Кучми; екс-голова «Нафтогазу України», який свого часу так само укладав вельми суперечливі газові контракти з Росією), були головними промоутерами ініціативи під назвою «звіт і відставка уряду», розгляд якої планувався вже в перший день нинішньої парламентської сесії, себто ще минулого вівторка, проте перенісся на четвер з тієї очевидної причини, що реґіоналам для цього просто бракувало голосів.
Фактично відставку уряду (який, між нами кажучи, таки є за що відставляти, зважаючи на катастрофічну ситуацію в економіці, – хоча й не факт, що заміна «шила на мило» не зробила б цю ситуацію ще катастрофічнішою) готові були підтримати, крім самих реґіоналів, лише представники партії «Єдиний центр» у блоці НУ-НС, зорієнтованої на давнього опонента Юлії Тимошенко, голову президентського секретаріату Віктора Балогу. Проте коли в четвер зранку готовність голосувати «за» висловили комуністи, стало зрозуміло, що прем’єрська доля Юлії Володимирівни висить на волоску. «Фішка» в тому, що комуністи останні півроку голосували в парламенті зазвичай у фарватері БЮТ, ба навіть без особливих пояснень для свого електорату підтримували своїми голосами новопосталу коаліцію. Щоб їх «простимулювати», БЮТівці навіть заговорили про ймовірність відправлення у відставку «реґіонального» першого віце-спікера Лавриновича й заміну його на комуніста Мартинюка, якому до цієї посади не звикати. Проте це не допомогло, фракція КПУ все одно вирішила підтримати урядову відставку. Подейкують, що сталося так через скандал, який суттєво ослабив позиції головного комуніста Симоненка в його партії. Виявилося, що Петро Миколайович на старості літ покинув дружину, живе з коханкою і навіть завів із нею позашлюбну дитину – у комуністичні часи за таке відбирали партквиток, тож можна було сподіватися, що однопартійці й нині можуть таке ж учворити зі своїм лідером (тим паче, що на його місце давно «гострить зуби» голова Кримської парторганізації Леонід Грач – як усім відомо, страшний українофоб, який усе українське ненавидить, здається, на біологічному рівні). Симоненко з усіх цих хвилювань зліг у «Феофанію» й посаду в партії утримав – проте фракція з «фарватеру Тимошенко» (принаймні на одне голосування) вийшла… Як лаються реґіонали?
Хай там як, а результату навіть це не принесло – голосів для відставки уряду Тимошенко в парламенті, незважаючи ні на що, забракло, а отже, пані Юлія тепер може «спати спокійно» аж до наступної парламентської сесії, читай – до осені. Бо на одній і тій самій сесії двічі розглядати відставку уряду закон забороняє. Ось так! Тепер можна сконцентруватися на проблемах ротації складу уряду (подейкують, що туди на посаду віце-прем’єра може прийти навіть колишній головний опонент, а нині очевидний симпатик Петро Порошенко), та головне – на дефіциті бюджету, який нині ми всі відчуваємо, як то кажуть, «на власній шкурі».
Як саме Юлія Тимошенко планує вирішувати цю найнагальнішу наразі проблему – про це поговоримо трохи далі. А поки що завважимо, що провал голосування за відставку уряду спричинився до чергового скандалу в Партії реґіонів. Удруге, після публічного «обміну люб’язностями» між Борисом Колесниковим і Дмитром Табачником, скандали в цій зоддаля такій «монолітній» партії стають надбанням гласності – і вдруге «публічні особи», з’ясовуючи між собою стосунки, використовують при цьому таку базарну лексику й фразеологію, що аж вуха в’януть… Цього разу «зчепилися» згадувані вже Сергій Льовочкін і Юрій Бойко та не менш одіозний Нестор Шуфрич – публічно саме ці особи, проте зрозуміло, що за кожним стоїть група впливу, принаймні по кілька десятків депутатів від ПР. Одні звинувачують інших у тому, що ті «підставили партію», форсуючи належно не підготовлене голосування з відставки уряду, й фактично діяли на догоду власнику «РосУкрЕнерго» Дмитрові Фірташу, в якого саме розгорілася справжнісінька війна з Тимошенко; ті ж «огризаються», натякаючи натомість на симпатії опонентів-однопартійців до БЮТ. Таким чином Партія реґіонів фактично опинилася на грані розколу, і її лідер Віктор Янукович виявив абсолютну неспроможність цього уникнути – тож усі чекають повернення з-за кордону головного фінансиста реґіоналів Ріната Ахметова, який «усе розрулить» і, вочевидь, знову набере максимальної сили в партії. Відтак слід очікувати нового посилення позицій його фаворита Бориса Колесникова, а може, навіть повернення до лав реґіоналів секретаря РНБО Раїси Богатирьової, яку виключили одразу ж по тому, як вона обійняла цю посаду. «Причарувала» – чи «провалилася»?
…Проте повернемося до Юлії Тимошенко. Окрилена успіхом у парламенті, вона одразу ж після цього вирушила на європейський саміт з питань безпеки – «причаровувати» іноземних політиків. І таки «причарувала» – світова преса пише, що лідери західних країн сприймали її як… майбутнього президента України. Принаймні Юлія Володимирівна примудрилася зі своєю чарівною усмішкою говорити й діяти абсолютно всупереч тим директивам, які їй видав на цю поїздку нинішній Президент (який, згідно з Конституцією, і здійснює зовнішню політику держави!).
Зокрема, директиви передбачали, що прем’єр поговорить із європейцями про перспективи вступу України до НАТО – а прем’єр тим часом говорила про НАТО доволі прохолодно, натомість активно підтримала ідею європейської системи колективної безпеки, яка була б розроблена «спільно з Росією». Ось тобі й маєш!!!
Крім цього, Президент доручав прем’єрові вчергове донести до європейців українську позицію стосовно минулої газової війни з тією ж Росією – а прем’єр натомість зробила все для того, аби подати себе європейцям як «рятувальницю, яка розблокувала поставки російського газу» (на яких умовах для України – про це анічичирк).
Ну, і нарешті, Президент доручав прем’єрові в рамках форуму зустрітися з грузинським лідером Міхо Саакашвілі – а прем’єр натомість зустрілася з… новим віце-президентом США Джозефом Байденом, який навіть… запросив її з офіційним візитом до Штатів! Очевидно, що все робилося всупереч Президенту – і з неабиякою політичною вигодою для себе…
Нібито ж, знову перемога Тимошенко – але чого варта ця її особиста перемога, якщо вона відтерміновує в «невизначеність» наші євроатлантичні перспективи, а отже, саму нашу національну безпеку?! Таємний кредит
…Зрештою, й це ще не все, що сталося з Юлією Володимирівною минулого – такого насиченого для неї – тижня. Головний – і вкрай відчутний – удар вона отримала минулої суботи, вже після тріумфального для себе повернення із саміту з євробезпеки. Завдав його уповноважений Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки, заступник голови Української Народної Партії Богдан Соколовський, який заявив про те, що в Москву відправлена делегація уряду для таємних переговорів з Росією про отримання спеціального кредиту. «Вчора до Москви таємно поїхала делегація, – на превеликий жаль, навіть на завданнях для цієї делегації є підпис міністерства закордонних справ, когось із заступників, – для того, щоб домовлятися про спеціальний кредит. Більше того – у технічному завданні пов’язується питання отримання кредитів від Росії з ратифікацією договору про «нульовий варіант», – наголосив Соколовський.
Також уповноважений Президента заявив, що компанія «Нафтогаз», згідно з проектом фінансового плану, який розроблено з урахуванням директив уряду, «дуже чітко і впевнено заходить на банкрутство. У 2009 році буде дірка в бюджеті «Нафтогазу» на кілька десятків мільярдів гривень. Це катастрофа. Це вже не тривога, це гірше. Лише для компенсації за газ для теплокомуненерго необхідно виділити з бюджету 12 мільярдів гривень. А заплановано 1,6 мільярда», – сказав Соколовський. «Президент Віктор Ющенко звернув на це увагу відразу після підписання цих контрактів. Він вимагає від уряду вжити всіх заходів і подати реальний фінансовий план, вказати джерела заповнення тієї фінансової діри», – зазначив він. На думку уповноваженого Президента, таємні переговори з Росією про виділення кредиту ведуться «для поправки цих речей».
Спершу уряд категорично не визнавав, що веде з Кремлем такі перемовини, проте згодом, після підтвердження з Москви, сама Юлія Володимирівна змушена була зізнатися – все ж веде! Щоправда, вона стверджує, нібито розіслала листи про допомогу не лише до Росії, а й до ЄС, США і навіть до Китаю та Японії – проте в Кремлі на це відгукнулися охоче. Ясна річ! Ось лише чим розплачуватися будемо?! Згаданий тут «нульовий варіант», згідно з яким Україна відмовляється як від активів, так і від пасивів колишнього СРСР і таким чином позбавляє себе права на свою частку численного колись радянського майна за кордоном, – це ще «квіточки»; експерти підозрюють, що «ягідками» для Кремля в цій такій вигідній особисто Юлії Володимирівні, але катастрофічній для України оборудці, може стати українська газотранспортна система… МВФ думає – а Росія «завжди напоготові»
Узагалі, ситуація з державними фінансами, як ми вже зазначали, критична. Цими днями в Києві закінчила роботу місія Міжнародного валютного фонду – і сподіваного рішення про надання Україні другого траншу кредиту вона не ухвалила. Головна причина – МВФ наполягав на ухваленні бездефіцитного бюджету на цей рік, проте уряд не послухався, скорочувати соціальні видатки напередодні президентських виборів популістка Тимошенко не ризикнула – і в результаті маємо в бюджеті «дірку» на 5 мільярдів доларів. До того ж, кредит МВФ може використовуватися винятково на стабілізацію банківської системи – уряду ж потрібно «латати» не лише це; тим паче, що проблеми з фінансування уже відчули мало не всі державні установи, навіть народним депутатам, подейкують, затримали зарплату – то що вже казати про вчителів, бібліотекарів, артистів (не «звйозд», а справжніх артистів!), лікарів тощо… Ну, і, звісно, згаданий Богданом Соколовським «Нафтогаз», який першим потерпає від домовленостей Тимошенко з Путіним…
На все це потрібні гроші, й чималі! Взяти кредит – це нібито ж загальноприйнята міжнародна практика в таких ситуаціях. Але кредит беруть на розвиток економіки, лише з прибутків якої відтак цей кредит і можна повернути, – а тут вочевидь ідеться про відверте «проїдання», і такого кредиту ніхто не дасть, бо ґарантії його повернення немає жодної… А Росія дасть – бо в Росії свій інтерес до України, й інтерес цей насамперед політичний. Незважаючи на те, що російський рубль тепер інтенсивно «падає», безробіття в наших північно-східних сусідів зростає катастрофічними темпами, економіка так само на грані краху, й казна, у зв’язку зі світовим падінням цін на нафту, напівпорожня, – на «повернення» України до сфери свого безроздільного й безцеремонного впливу кошти в Росії завжди знайдуться! То виходить, що Юлія Тимошенко саме до цього тепер докладає зусиль?!
Одне слово, все це є дуже й дуже підозрілим… «Пакт Молотова-Ріббентропа»
І за все це – починаючи від украй невигідних для України газових угод, які Юлія Тимошенко підписала з Владіміром Путіним, і закінчуючи подиву гідними таємними переговорами з Кремлем про кредит невідомо на яких умовах – прем’єру добряче дісталося на засіданні Ради національної безпеки та оборони, яке кілька разів переносилось, але яке глава держави нарешті скликав 10 лютого. «Найтяжче морально-психологічно коментувати те, що за цими великими газовими угодами зроблено таємний протокол Молотова-Ріббентропа, коли йдеться про надання 5 мільярдів кредиту з боку Росії», – сказав зокрема Віктор Ющенко. Він наголосив, що в рамках переговорів про отримання цього кредиту все ж порушувалося питання про згоду України на «нульовий варіант» розподілу майна колишнього СРСР. «Мене обурює той факт, що в рамках консультацій без санкцій глави держави, без санкцій парламенту розглядається питання щодо нульового варіанта, – сказав Ющенко. – Це серйозні для української нації питання, які не повинні залежати від імпровізації однієї людини незалежно від її високого статусу». Юлія Тимошенко відказала лише, що все це «не відповідає дійсності» – а детальніших пояснень од неї ми поки що не почули.
Яке саме рішення ухвалила з усіх цих приводів Рада національної безпеки та оборони, наразі невідомо, – глава держави пообіцяв оприлюднити його лише за кілька днів своїм указом. Малоймовірно, що цим рішенням буде спроба денонсувати газові угоди – бо ж сам Віктор Ющенко публічно обіцяв європейцям, що цього не станеться (інакше-бо Кремль знову перерве постачання газу до Європи через територію України). Проте слід сподіватися, що РНБО все ж зуміє заблокувати «московський кредит». Тим паче, що, як виявилося, насправді уряд ні до кого, крім Кремля, по кредит і не звертався – хоч Китай із Японією з цього приводу й промовчали, проте ЄС офіційно повідомив, що такого звернення не було; а США вустами представника держдепартаменту Роберта Вуда заявили, що їм про таке звернення теж нічого наразі не відомо, проте якщо воно буде, американці… готові нам допомогти!
Що ж – коли така угода буде укладена зі США, то вона принаймні буде прозорою й не міститиме жодних таємних пунктів за принципом «пакту Молотова-Ріббентропа». І для України це вочевидь було б набагато краще, ніж «приватні домовленості» в Москві, які відомо на чию руку завжди переважують. А ще краще було б урядові ґрунтовно переглянути державний бюджет, відмовитися від низки роздутих соціальних видатків (таких, скажімо, як безплатний проїзд геть усіх пенсіонерів у громадському транспорті – чого немає в жодній притомній країні світу; як «безрозмірні» пенсійні виплати для привілейованих осіб, насамперед колишніх депутатів та офіцерів КҐБ; як «Юлина тисяча» тощо), а натомість продумати систему стимулювання вітчизняного бізнесу, без чого економіка не запрацює ніколи й держскарбниця так і залишатиметься порожньою…
Та чи готова до цих непопулярних, але необхідних заходів Юлія Тимошенко? Вочевидь, ні… Тому «красивих», але відверто неприємних сюрпризів від неї доводиться чекати й далі. Олег ШАГАН
Народне Слово
|
