П'ятница, 29/Березня/2024, 02:00
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна сторінка | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Розділи новин
Заяви та звернення [257]
Анонси. Події [321]
Європейська інтеграція [156]
Громада та Влада [259]
Погляд [717]
Соціум [86]
Культура та Мистецтво [30]
Аналітика [42]
Освіта та навчання [9]
Церква та суспільство [30]
Законодавство [5]
Молодь [3]
Наше місто [55]
Злочинність [50]
Різне [38]
Наше опитування
Чи подобається наш сайт?
Всього відповіло: 319
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук по новинах
Друзі сайту

Народний Рух України

Європейська Україна - портал чесних новин

"Чернігівський ФОРМАТ"

Статистика
Початок » 2021 » Серпень » 22 » Боротьба за синьо-жовтий прапор над Черніговом у 1990–1991 роках
Боротьба за синьо-жовтий прапор над Черніговом у 1990–1991 роках
18:30
23 серпня відзначається День державного прапору, встановлений згідно з Указом Президента України Леоніда Кучми «Про День Державного Прапора України» від 23 серпня 2004 року № 987/2004.
У 2009 році Третій Президент України Віктор Ющенко вніс зміни до цього указу, започаткувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.
А на початку 90-х років минулого століття щоб підняти над державними установами на місцях синьо-жовтий прапор рухівцям, наприклад, у місті Чернігові потрібно було прикласти неабиякі зусилля.


Часто-густо можна почути, що Україна здобула незалежність випадково. Чи то через процеси, що відбувалися в Москві, чи то завдяки виключно боротьбі українських патріотів на західних теренах нашої держави. А на Сході і в Центрі за незалежність ніхто не боровся, ну хіба що кілька затятих рухівців. Більш того, дехто з найбільш радикально налаштованих нових патріотів сьогодні поводить себе так, що ніби за неньку Україну до них ніхто й не боровся.

Чи відповідає це дійсності?

Судіть самі.

Безумовно, проголошення 12 червня 1990 р. Російською Федерацією Декларації про суверенітет підштовхнуло і Верховну Раду України, поки йшов у Москві останній, XXVIII з’їзд КПРС, 16 липня того ж року прийняти Декларацію про державний суверенітет України, а Київраду – ухвалити історичне рішення про підняття перед будинком Київради національного українського синьо-жовтого прапора. При активній підтримці десятків тисяч киян влада не наважилась перешкодити втіленню цього рішення в життя. Тому синьо-жовтий прапор замайорів на київському Хрещатику вже 24 липня 1990 р. задовго до Дня незалежності України.

Ця подія надихнула чернігівських рухівців на збір підписів під зверненням до голів виконкомів обласної, міської і районних Рад та депутатів з закликом підняти над будинками цих Рад українські національні синьо-жовті прапори.
До Чернігівської міської ради рухівцями було передано більше 900 підписів на підтримку цього звернення.




(світлини з архіву Чернігівської міської ради)

7 грудня цього ж року депутати Чернігівської міської ради члени Народного Руху України за перебудову А. Т. Бабкін, В. Л. Дворянков, С. В. Соломаха, І. З. Чех ініціювали на IV сесії розгляд питання про підняття над Чернігівською міськрадою народних депутатів національного українського синьо-жовтого прапору поряд з державним червоно-синім УРСР.
Але якщо за поіменне голосування з цього питання висловилась більшість з 46 членів демократичної депутатської групи «Чернігів», яка була в опозиції до влади, то за те, щоб підняти синьо-жовтий над міськрадою поіменно проголосувало лише 22 депутати. «Проти» висловились 70 депутатів, «утрималося» – 19.
До речі, за регламентом, у Чернігівській міській раді І-го демократичного скликання (1990 – 1994 рр.) поіменне голосування відбувалося, якщо за це проголосувало більше як 1/5 частина депутатів від загального складу ради, тобто 30 депутатів. Така ж норма діяла в той час і у Верховній Раді України. У зв’язку з цим тільки у 1990 р. за ініціативою членів демократичної депутатської групи «Чернігів» на ІІ-ій сесії поіменно голосували по двох питаннях, на ІІІ-ій сесії – 4, на IV сесії – 3.
Половина депутатів, що проголосували «за», на той час були працівниками найбільшого підприємства області – виробничого об’єднання «Чернігівський радіоприладний завод», а саме: А. Т. Бабкін, І. М. Биченок, В. Л. Дворянков, М. О. Зінченко, М. В. Кабенок, В. А. Кидяєв, С.В.Соломаха, О. М. Шмотін, С. Г. Щербаков, І. З. Чех, Т. П. Яременко. Це засвідчило, що більшість делегованих радіоприладниками депутатів підтримують ідею суверенітету України.
«За» проголосували також представники трудових колективів підприємств, установ та медичних закладів міста: В. І. Бабич, А. А. Баранов, С. І. Богдан, М. О. Дудко, В. М. Молочко, Р. С. Петрук, А. А. Карнабед, Т. С. Курбацька, Є. Я. Сокольська, М. П. Слюсаренко, Г. В. Раков.

Серед тих, хто в кінці 1990 р. ще сумнівався, що колись настане 24 серпня 1991 р. і проголосував «проти», переважна більшість керівників різного рівня, відомих на Чернігівщині людей, наприклад, В. П. Борисенко, В. Г. Виноградов, М. П. Дейкун, В. Ф. Демшевський, О. Г. Ісаханов, В. А. Косих, В. П. Купріяненко, В. В. Мельничук, В. П. Павленко, В. Л. Пахар, В. М. Тканко, Г. В. Якубова тощо.

Вдруге до розгляду цього питання у Чернігівській міськраді повернулися лише після проголошення незалежності України на VІІ-й сесії міськради 29 серпня 1991 р., в якій взяв участь і виступив голова крайової організації РУХу В. Сарана.

Витяг зі стенограми ІІ-й сесії міськради 29 серпня 1991 р. з виступом Валерія Сарани:









Дебати з цього питання в сесійній залі були гострими. Щоб якимось чином спонукати голосувати опонентів, член депутатської групи «Чернігів» С. Соломаха безпосередньо перед початком поіменного голосування виступив із заявою:
«У мене є пропозиція. Я буду виступати тільки від себе, як член РУХу. Я вважаю особисто, що «трясущимися» за свої крісла руками не треба нам (нерозбірливо), інші люди піднімуть і повісять цей прапор. Тому [щоб нікому не було соромно міняти свою позицію] я залишаю на цей час [сесійну залу], коли буде проходити поіменне голосування».
«За» встановлення синьо-жовтого прапору в залі і над входом в міськраду цього разу поіменно проголосували 83 з 117 присутніх на сесії депутатів із загального складу Ради у 149 депутатів, «проти» – 13, «утримались» – 10, не голосували – 11.
До речі, якщо голова міськради В. В. Мельничук та депутати М. П. Дейкун, В. П. Купріяненко, В. П. Павленко, які були «проти» під час першої спроби встановлення синьо-жовтого прапору, проголосували «за», а депутати О. Г. Ісаханов, В. Л. Пахарь, В. М. Тканко, Г. В. Якубова – «утримались», то заступник міського голови В. А. Косих разом з депутатом В. Ф. Демшевським і цього разу проголосували «проти».

Після оголошення результатів голосування рухівцями було негайно урочисто внесено і встановлено у сесійній залі національний синьо-жовтий прапор.

4 вересня 1991 року над Верховною Радою України, а о 19-й годині 20 хвилин того ж дня і над приміщенням Чернігівської міськради замайорів «рухівський» синьо-жовтий прапор, який передав міському голові відповідальний секретар крайової організації Руху М. Д. Данилюк.

Ось як згадує про цю подію згадує Михайло Данилюк.

«Увечері 4 вересня біля 18-00 тодішній міський голова Валентин Мельничук зателефонував до крайової організації НРУ і запропонував встановити над будинком міської ради поруч з червоно-синім синьо-жовтий прапор.
На той час в офісі Крайової організації НРУ було більше десяти членів Руху, проводились заняття по історії України. Це були в основному молоді рухівці. Тож з синьо-жовтим прапором і гучномовцем ми негайно рушили до міської ради. По дорозі наша колона з прапором збільшилась до 50-60 осіб.
Коли я з прапором увійшов до приміщення міської ради на зустріч мені вийшов голова міської ради і виконкому Валентин Мельничук, привітав і запропонував разом з керуючим справами міськвиконкому Миколою Черненьким піднятись на дах будинку і встановити поряд з синьо-червоним прапором національний український синьо-жовтий прапор. Це відбулося під гучні оклики «Слава Україні!» чернігівців, що зібралися біля міської ради».

Над будівлею обласної ради синьо-жовтий прапор був піднятий 17 вересня 1991 року.

Нажаль, досі не бракує тих, хто вважає, що не варто сьогодні про це згадувати. Переконаний, щоб змінити на краще сьогодення і майбутнє, треба добре знати і пам’ятати минуле.

Сергій Соломаха,
депутат Чернігівської міської ради
І-го демократичного скликання (1990-1994 рр.)


Використано матеріали:

1. Збірника документів і матеріалів «Боротьба за незалежність України у 1989-1992 рр.: Чернігівська крайова організація Народного Руху України за перебудову» до 20-річчя створення Народного руху України за перебудову» / Український інститут національної пам’яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівський громадський організаційний комітет з підготовки та проведення заходів щодо відзначення 20-ї річниці утворення громадсько-політичної організації Народного Руху України за перебудову; Упоряд.: С. В. Бутко, С. В. Соломаха. – Чернігів, 2009. – 432 с.



2. Спогади відповідального секретаря крайової організації Руху Данилюка Михайла Дмитровича.
Категорія: Громада та Влада | Переглядів: 1703 | Додав: Соломаха | Рейтинг: 5.0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Інформація


Форум патріота
"Чернігівський ФОРМАТ"
© НРУ 2007-2024