14 жовтня 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ № 806 "Про День захисника України". Відтак свято відзначається цього дня щорічно. Згідно з Законом України від 05.03.2015 року № 238-VІІІ “Про внесення зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України” — цей день визначено святковим і неробочим, а святкування 14 жовтня відбуватимуться на державному рівні із залученням органів влади та місцевого самоврядування, медійної спільноти та громадськості.
День захисника України має значно ширший контекст, аніж привітання чинних військовослужбовців. Це і день пам'яті та пошани всіх, хто упродовж століть боровся за свою землю та відстоював суверенітет України після здобуття нею незалежності. Сьогодні справа захисту української незалежності згуртувала і кадрових військових, і добровольців, і волонтерів, тому коло тих, кого ми вшановуємо як захисників України, включає їх усіх.
Довідка про історію свята
День захисника України призначено на церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці. В Русь-Україну це свято прийшло з Візантії після запровадження християнства. Князь Ярослав Мудрий над Золотими Воротами в Києві збудував надбрамний храм на честь Богоматері. Українська традиція вшанування Покрови була продовжена в козацьку добу. На Запорозькій Січі це свято було одним із найголовніших. Цього дня відбувалися ради, на яких вибирали кошового та старшину, а січові церкви зводили передусім на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У Гетьманщині виникає й цілком новий тип ікони — "Козацька Покрова". На ній під омофором Діви Марії іконописці розміщують українських ієрархів, гетьманів, старшину та значних козаків. У XX ст. традицію пошанування Покрови як опікунки українського війська перейняла Українська повстанська армія. Саме день 14 жовтня 1942 року вважається символічною датою її постання. У ХХІ ст. в незалежній Україні цей день було визначено для відзначення Дня захисника України. Цьогоріч його святкування припадає на другий рік оновлення Збройних Сил України, формування справжньої української армії, її професіоналізації та розвитку в найскладніших умовах — воєнної агресії.
"Кожен селянин, ідучи на працю в поле, завжди має з собою рушницю на плечах і шаблю або тесак при боці", — пише 1594-го про українців австрієць Еріх Лясота, посланець імператора Священної Римської імперії, який місяць пробув на Запорозькій Січі. Козацтво — приклад того, як українці, навіть не маючи своєї держави, виявилися спроможними створити своє військо, а потім перетворити його на державне формування. Козацька держава, створена Богданом Хмельницьким, так і називалася "Військо Запорозьке". Вона проіснувала понад сто років. На початку XX ст. — під час визвольної боротьби та національної революції 1917-1921 років українські військові формування постають знову. Попри опір частини тодішньої політичної еліти, яка вважала, що Україні достатньо народної міліції, українці-військові російської та австро-угорської армій самі взялися зорганізуватися в регулярні підрозділи. І не лише військові виступили на захист Батьківщини — підступи до української столиці перед навалою більшовиків у січні 1918-го боронив, зокрема, і курінь студентів-добровольців із київських університетів.
Коли з вибухом Другої світової війни Україна опинилася в лещатах поміж двох тоталітаризмів — червоного й коричневого, народ знову взявся творити своє військо - Українську повстанську армію. Це була єдина військова сила у Другій світовій війні, яка стратегічною метою своєї боротьби визначала створення незалежної Української держави. Відповідно, боролася проти всіх сил, що намагалися цьому завадити. УПА будувалася за принципами регулярної армії і попри те, що не опиралася на жодну зовнішню підтримку, зуміла розбудувати структуру, через лави якої пройшло понад 100 тис. осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральні органи СРСР репресували понад півмільйона українців — тих, хто забезпечував тил своєї армії. УПА стала ще одним яскравим прикладом вміння українців творити і утримувати власне військо навіть за відсутності власної держави.
Російська агресія минулого року розпочалася в момент, коли після Революції Гідності державні механізми не працювали в повній мірі. Створення нової української армії, здатної чинити опір, було б неможливим без масової участі у цьому процесі усіх українців — добровольців, які вступали у лави війська, волонтерів, які забезпечували його матеріально.
Сьогодні реформуються системи управління та матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України, здійснюють переозброєння, яке перетворює їх в модерну армію. Важливим елементом модернізації та фактором посилення боєздатності війська є відродження українських військових традицій, відхід від радянської ідейної спадщини.
Український воїн, який нині захищає українську державність у зоні АТО, — спадкоємець нескорених. Тих, хто боронив кордони і безпеку своєї землі впродовж століть, часто в неймовірно складних умовах відсутності державності й атак значно сильніших ворогів. Дружинники княжих часів, козаки, січові стрільці, воїни Української революції 1917-1921 років, повстанці Холодного яру та вояки УПА — їх усіх вшановуємо 14 жовтня, у День захисника України.
Ключові повідомлення до Дня захисника України:
1. У переломні моменти своєї історії українці здатні були творити своє військо, навіть не маючи держави.
2. Українці здобували перемоги там, де це виглядало неможливим, продовжували боротьбу у, здавалося б, безнайдійних умовах. Зрештою сила нескорених поколінь увінчалася перемогою — відновленням незалежності після століть бездержавності. Сила нескорених нині дозволяє ефективно протистояти російській агресії, перемагати одну з найпотужніших армій світу.
3. Уявлення про українців як про народ «гречкосіїв», нездатний себе захисти, нав’язане російською/радянською пропагандою. Історія свідчить: Українці — народ-військо, здатний об’єднатися заради захисту своєї землі.
4. 14 жовтня — головне військове свято країни. Воно поєднує українські військові традиції княжих і козацьких часів, Української державності 1917-1921 років, боротьбу УПА та сьогодення. Вшановуємо не лише військовослужбовців, а й волонтерів та всіх, хто взявся зміцнювати обороноздатність України після початку російської агресії.
5. У теперішній гібридній війні з російською армією перемогу може здобути лише сучасне українське військо, а не пострадянська армія, яку ми мали до 2014 року. Запорукою ефективності Збройних Сил є використання українських військових традицій.
6. Українська армія завжди була тісно пов'язана з народом, а народ – зі своїм військом. І в цьому була сила і війська, і народу. Нині це, зокрема, засвідчує потужний добровольчий і волонтерський рух.
7. Сильна армія – запорука сильної держави. Рекомендації Українського інституту національної пам'яті щодо відзначення Дня захисника України:
1) у столиці України – місті Києві: - покладання квітів на честь воїнів, загиблих за Україну в усі часи, до Пам’ятника «Старшинам Армії УНР – уродженцям міста Києва», Пам’ятника Вічної слави на могилі Невідомого солдата, пам’ятного хреста на Алеї Героїв Небесної сотні, пам’ятного знаку воїнам-патріотам, які беруть участь в Антитерористичній операції на сході України за участю Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови Українського інституту національної пам’яті, Київського міського голови, глав дипломатичних представництв іноземних держав, інших запрошених осіб та роти Почесної Варти; - прийняття урочистої присяги київськими військовими ліцеїстами та ліцеїстами київських ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою на Софійській площі за участю Президента України, Міністра оборони України, начальника Генерального штабу; - проведення у Софійському соборі молитви за Українське військо.
2) в інших населених пунктах України: - покладання квітів на честь воїнів, загиблих за Україну в усі часи, до пам’ятників, пам’ятних знаків та місць поховань видатних діячів українського державотворення, борців за незалежність України у XX столітті, загиблих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції за участю обласних, районних, сільських, селищних, міських голів, інших запрошених осіб; - проведення, за можливості, урочистої присяги військовими ліцеїстами та ліцеїстами ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою у населених пунктах, у яких розташовані військові ліцеї та ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; - проведення у місцях розташування військових частин, у зоні проведення Антитерористичної операції, на кораблях Військово-Морських Сил Збройних Сил України військовими капеланами молебнів на честь Українського війська;
3) проведення напередодні Дня захисника України на всій території України толок за участю вищого керівництва держави, органів місцевого самоврядування з метою упорядкування місць поховань, місць почесних поховань, меморіалів, пам’ятників, пам’ятних знаків на честь видатних діячів українського державотворення, борців за незалежність України у XX ст., загиблих учасників Революції Гідності, учасників Антитерористичної операції, учасників та жертв Другої світової війни 1939-1945 років.
4) проведення в освітніх закладах зустрічей шкільної молоді із учасниками бойових дій на Сході України, волонтерами, винахідниками для армії, на тему “Кожен — захисник”.
5) проведення відкритих лекцій/зустрічей/дискусій за участі науковців — дослідників української мілітарної традиції “Українці — народ-військо” про історію Козаччини, Армії Української Народної Республіки, народних повстань 1920-х років, Української повстанської армії, Революції Гідності та сучасної війни з Росією.
6) проведення виставок-демонстрацій сучасної військової техніки, ознайомлення громадян із тим, як функціонують різні частини (роди) Збройних Сил України.
7) проведення кіно-марафону “Українці — народ-військо” - показу фільмів з історії українського війська ХХ століття (список фільмів додається).
Список фільмів для показу в рамках кіно-марафону “Українці — народ-військо”:
1. «Українська революція» (2012 р., реж.: І. Канівець). Документальна екранізація спогадів генерал-хорунжого Армії УНР Всеволода Петріва 1917 – 1918 рр.
2. «Тризуб Нептуна» (2010 р., реж.: І. Канівець). Фільм, присвячений подіям Української революції 1917 – 1918 рр. у Севастополі, боротьбі українців за власний флот.
3. «Холодний Яр. Воля України - або смерть!» (2014 р., реж.: Г. Химич). Фільм про визвольну боротьбу українських повстанців проти російських окупантів 1919-22 рр.
4. «Срібна земля» (2012 р., реж.: Т. Химич). Стрічка, що розповідає про історію боротьби за національне та державне відродження українців на Закарпатті у 1919 – 1939 рр.
5. «Хроніка Української повстанської армії» (2014 р., реж.: Т. Химич). Збірник свідчень 34 очевидців буремних подій 1942 – 1954 рр.
Корисні інтернет-посилання
Козацька доба:
1. Брусний С. Брати по духу і зброї. Про дружбу козаків і татар [Електронний ресурс] // Історична правда [сайт] / Сергій Брусний. – 15.03.2011. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/03/15/31684/
2. Громенко С. Як козаки з кримськими татарами від турків Крим боронили [Електронний ресурс] // Історична правда [сайт] / С.Громенко. – 15.08.2014. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/08/15/144019/
3. Солодько П. Берестечко. Екскурсія музеєм “Козацькі могили” [Електронний ресурс] // Історична правда [сайт] / П.Солодько. – 10.07.2011. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/07/10/45334/
4. Українське козацтво у ХХ-ХХІ сторіччі [Електронний ресурс. Інформаційний портал]. – Режим доступу: http://vijsko.milua.org/i3.htm
5. Хундерт З. Запорожці як фактор політичної боротьби в Речі Посполитій [Електронний ресурс] // Історична правда [сайт] / З.Хундерт. – 23.12.2013. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/12/23/140453/
6. Черкас Б. Козаки на Балтиці. Як запорозькі “чайки” воювали проти шведів [Електронний ресурс] // Історична правда [сайт] / Черкас Б. – 10.10.2013. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/10/10/137416/;
7. Чухліб Т. Українці, які не дали туркам захопити Європу. Три несхожі долі [Електронний ресурс] // Історична правда [сайт] / Т.Чухліб. – 17.01.2013. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/01/17/108588/ Українські січові стрільці:
8. Стисла історія Легіону Українських Січових Стрільців [Електронний ресурс. Інформаційний портал] – Режим доступу: http://ycc.milua.org/history.html Дієва армія УНР:
9. Мілітарна Україна [Електронний ресурс. Інформаційний портал] – Режим доступу: http://forum.milua.org/viewforum.php?f=2
10. Холодний Яр [Електронний ресурс. Інформаційний портал] – Режим доступу: http://unknownwar.info/ Діяльність УПА:
12. Пагіря О. Нескорені. Чому українські повстанці не стали нацистськими та совєтськими колаборантами [Електронний ресурс] // Український тиждень [сайт] / Пагіря О. – № 41 (258) від 11 жовтня 2012 р. – Режим доступу: http://tyzhden.ua/History/62077
13. Патриляк І. Українські націоналісти проти гітлерівської Німеччини. Рух Опору [Електронний ресурс] // Історична правда [сайт] / Іван Патриляк. – 08.05.2014. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/05/8/142834/
14. Патриляк І. УПА була більш “робітничо-селянською”, ніж радянські партизани [Електронний ресурс] // Історична правда [сайт] / Іван Патриляк. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/10/14/59049/\
15. Електронний архів визвольного руху www.AVR.org.ua
