 Теперішній час став добою наступу столичної влади на культуру, гуманітарну сферу, на мистецтво, що вже само по собі є прикметою важкої хвороби владних інституцій – адже лише і тільки культура забезпечує життєдіяльність суспільства як здорового і творчого організму.
Нині дамоклів меч занесено над відомими і суспільно важливими установами, де працюють актори, режисери, художники, теоретики і науковці зі світовими іменами, де постійно проходять вагомі виставки, вистави, майстер-класи, конференції, відбуваються кіноподії. Ось їх неповний перелік: Національний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, Центр сучасного мистецтва «Совіарт», ґалерея «Ательє Карась», Асоціація діячів сучасного мистецтва України, Асоціація артґалерей України, ґалерея «Ра», Спілка композиторів, театр «Актор» і ще з півтора десятка гуманітарних установ, приміщення яких виявилися ласим шматком для невтомних накопичувачів варварських капіталів.
Знаковим і трагічним для суспільства, що будує себе як відкрите громадянське, є той факт, що столична влада в особі депутатів міської ради та її адміністративного керівництва, адміністрації Подільського та Шевченківського районів вдалися до безпрецедентної в новітній історії України акції, а саме – до знищення провідних гуманітарних, культурних установ: рішенням міської ради, рішеннями рад Подільського та Шевченківського районів їх цинічно виставили на аукціони та конкурси, незважаючи ні на чинне законодавство України, ані на культурну вагу цих інституцій.
Ми розцінюємо це рейдерство як вандалізм і більше того – як демонтаж основних систем життєзабезпечення держави, якими є культура, мораль, суспільні інститути захисту людини. І якщо до цього вдаються владні інституції столиці європейської держави, то важко не побачити в цьому ознаки влади, за суттю своєю, за громадянською «ментальністю» – окупаційної. Тільки така влада може дозволити собі знищувати те, що в цивілізованому світі визначено як код народу, як його головні духовні цінності. Без культури – немає народу.
Ми, представники художньої інтеліґенції, нагадуємо цій владі, що її найнято нами, платниками податків, для будування передусім гуманітарних інститутів суспільства. (Нині від них залежить і економіка).
Ми не дозволимо зухвало та цинічно нехтувати нашими конституційними правами.
Ми звертаємося до всіх порядних людей, до всіх, кому не байдуже наше духовне багатство, об’єднати зусилля і не дозволити невігласам і варварам при владі знищити нас чи перетворити на колоніальне плем’я.
Ми йдемо до кінця і будемо звертатися до нашої і світової громадськості. Неллі КОРНІЄНКО,
директор Центру Леся Курбаса, доктор мистецтвознавства, академік АМУ
Євген КАРАСЬ,
керівник ґалереї «Ательє Карась» та Асоціації діячів сучасного мистецтва України
Віктор ХАМАТОВ,
керівник Центру сучасного мистецтва «Совіарт» та Асоціації артґалерей України --------------------------------------------------------------------------------
P.S. Лесеві Курбасу, великому європейському митцю, 2007 року виповнилося 120 літ з дня народження. Цю дату святкувала Україна і країни Європи. Цього ж року виповнюється 70 років з дня його розстрілу у Сандармосі. Аукціон для Центру Леся Курбаса – це ще один постріл у видатного українського митця.
Уже нині незаконно замінено замки та закрито доступ до приміщень на Андріївському узвозі Асоціації діячів сучасного мистецтва України, Асоціації артґалерей України, Центру мистецтв «Совіарт», передбачається захоплення ґалереї «Ательє Карась». Джерело: "Народне Слово"
|
