Усі ми тягнемо на собі великий тягар колоніального і тоталітарного минулого. Для свідомих громадян то прикрість і ганьба. Для декого – то солодка рабська звичка. Бо раби споконвічно мали нахил до ідолопоклонства і любили насильство. Як у ХХ ст. руйнували пам’ятники старим ідолам і як будували ще за життя новим вождям – це може стати темою цікавого дослідження. Для руйнування було завжди достатньо аргументів. Але для будування досить було кількох підлабузницьких чи продажних голосів, і ніхто не смів виступити з розважними аргументами. Ця «демократична» рабська традиція – «прислухатися» до голосів «знизу», підказаних хитрунами «згори», на жаль, жива. Ми від неї не очистилися. Неважко здогадатися, хто в ХХІ ст. каламутить воду, хто хапається за минуле і хоче воскресити повалених ідолів Російської імперії. Смішно говорити, що хтось хоч трохи обізнаний з особою Катерини ІІ хоче будувати їй пам’ятник з поваги до цієї особи. Для цього досить було б купити статуетку і поставити в себе на столі. Але коли ви хочете від нашого імені і для нас воскресити це страховисько, то в цьому неважко побачити лукавий задум порізнити й посварити людей та пригасити у них прагнення очищуватися від усякої скверни. Адже досить зібрати про неї думки відомих у Росії людей, висловлені ще за царського режиму, щоб зрозуміти, що демократичним шляхом таких покійників не оживити. Тільки хитрість і підступність, а також зневага до скривджених нею народів, неповага до Української держави диктують ті голоси, забезпечені фінансовою підтримкою. Нечисті сили не тільки захищають пам’ятники організаторам большевицького Терору і Голодомору – вони хочуть людям закрити небо ненависними символами насильства, розбою та розпусти. Нас, звичайних людей з нормальними поняттями, мільйони. Але нечестиві були завжди певні, що організована і профінансована група вріжеться в народне тіло, як ніж у спину. А далі вже вступає в дію логіка доконаних фактів. Цим листом я б хотів закликати своїх співгромадян до очищення – і в тому розумінні, щоб не засмічувати свого довкілля. І в тому розумінні, щоб не отруювати атмосферу співгромадянам недобрими випарами. Багато людей у нас і на Заході замислюються над бездарністю політичної еліти, що в такій багатій Україні зуміла організувати таку бідність народу. Але не багатьом спадає на думку придивитися, чим займаються різні гонителі – партійці, нині привілейовані «державотворці». Їхній деструктивний спосіб мислення не змінився. Вони не можуть ще раз депортувати кримських татар, але вони не здатні думати, як повернути людям свободу. У такій голові зароджується темна думка поставити над людськими головами ненависний символ – замість побудувати пристрій для перетворення сонячної енергії на електричну. Якщо не можете любити свого ближнього, то принаймні не травмуйте його насильством, поганими вчинками і паскудними словами. Стан довкілля або добрий для всіх, або поганий для всіх. Як правило, отруїться найперше той, хто довкілля псує. І не буває так, щоб лиходій пожав добрий посів. Ставте собі статуетки царів на столі, крутіть собі попсу у своїх слухавках, але не ганьбіться перед людьми і перед усім світом на площах міст. Люди! Шануйте один одного. У країні, де немає пам’ятника і навіть немає могил мільйонів наших рідних – жертв державного Голодомору і Терору, раби будують пам’ятники засновниці кріпацтва! Чим вона ще запам’яталася в нашому народі? Передусім фізіологічною активністю. Вона, за словами О.С.Пушкіна, «и умерла, садясь на судно». На її честь параші в тюрмах в українському народі називають «катеринками». Вона стала грандіозним символом розпусти. То хіба цього ще мало для увічнення її імені? А посткомуністичні раби і в Сімферополі, і в Одесі хочуть її увічнити в серцях на місці Леніна. Може, вони хочуть накинути народам незалежної України думку про вічність кріпацтва? -------------------------------------------------------------------------------- Від редакції: Із відозвою-протестом проти намірів установити в Одесі пам’ятник Катерині ІІ звернулося більше сотні чільних представників вітчизняної інтеліґенції – письменників, філософів, художників, музикантів, науковців. У відозві, зокрема, мовиться: «Спорудження пам’ятників російській цариці, яка «доконала вдову-сиротину» – Україну (Тарас Шевченко), – наруга над пам’яттю мільйонів полеглих за незалежність України та жертв кількасотлітньої царської та московсько-комуністичної окупації. Це – пробний камінь, закинутий з Кремля з метою перевірити: як задалеко можна зайти у новітньому зросійщенні України. Пам’ятники, які несуть великодержавницьке, імперське навантаження, отруюють свідомість нашого народу, піднімають дух «п’ятої колони» Москви, яка прагне безперешкодно господарювати в Україні. Програма інтенсивної політичної та інформаційної окупації України набирає обертів. Завдання цієї програми – прищеплення масам українського населення колоніальної свідомості, почуття «єдіного отєчєства» – необхідної передумови для повернення України в його лоно. Від імені мільйонів українців вимагаємо від Президента України Віктора Ющенка не допустити спорудження пам’ятників Катерині ІІ на нашій землі! Ми звертаємося до наших співвітчизників – не дозвольмо, щоб на нас дивилися з наших майданів і площ кам’яними очима наші гнобителі! Ми звертаємося до українців світу: станьмо на сторожі національної історичної пам’яті і справедливості, не даймо забруднити нашу землю символами нашої неволі!» Наразі, як стало відомо, пам’ятник таки встановили, однак офіційного його відкриття, запланованого на 2 вересня, не відбулося. Сподіваємося, що його й не відбудеться – ніколи! А незаконно встановлений монумент уже найближчим часом мусить бути демонтований. --------------------------------------------------------------------------------
