Неоголошені спікером канікули між сесіями Верховної Раді, на які розійшлася більшість народних депутатів з опозиційних фракцій, могли б стати найбільш слушним моментом для проведення другого сєвєродонецького з’їзду З підписанням трьома першими особами держави листа про готовність України приєднатися до плану дій з набуття членства в НАТО Партія реґіонів нарешті отримала шанс сформулювати той порядок денний з’їзду, який по «гарячих слідах» події ще може якось зацікавити суспільство. На офіційному сайті Сєверодонецька мовиться про те, що сєвєродонеччани вважають своє місто особливим і називають його перлиною Донбасу. «Влітку тут багато зелені, квітів, і навіть важко повірити, що понад сім десятиліть тому тут, на березі Сіверського Дінця, не було нічого, окрім пісків та перекотиполя», – виголошує сайт. Так само, як сєвєродончани не вірять тепер у піски, нині вони не люблять і згадувати про кінець листопада 2004 року, коли в Льодовому палаці їхнього міста проходив відомий з’їзд депутатів усіх рівнів, що ввійшов в українську історію як «з’їзд федерастів». Принаймні, про цю подію в офіційній історії міста немає ні слова. Тим не менше, Партія реґіонів уже третій місяць наче мантру повторює ідею проведення нового з’їзду в Сєвєродонецьку. Висловлена ініціативною групою у листопаді минулого року пропозиція повторити досвід 2004-го широкому колу біло-блакитних сподобалася, проте й самі «реґіонали» відчувають брак мотивації для проведення нового з’їзду. Адже сама по собі втрата влади Партією реґіонів окрім самих «реґіоналів» цікавить хіба що лише її партнерів по нещодавній «антикризовій» коаліції. Тому запропонований порядок денний Сєвєродонецька-2 нині має вигляд чогось на зразок чергової страви в закладі громадського харчування – нічого екстраординарного. Зокрема, створений минулого тижня організаційний комітет з проведення з’їзду затвердив три головні питання для обговорення делегатами. Перше – обмеження владних повноважень органів місцевого самоврядування. На думку секретаря комітету, нардепа Вадима Колісниченка, ця проблема турбує сьогодні українців понад усе. Другим пунктом розглядатиметься не-більше-не-менше – гуманітарна катастрофа, здатна розколоти Україну. Треба думати, що під катастрофою розуміються наслідки урядування кабінету Віктора Януковича. Третім пропонується обговорити питання захисту прав знедолених російськомовних громадян. Нарешті, вже наприкінці з’їзду делегати мають створити громадську організацію на захист і своїх власних прав, оскільки організатори передбачають репресії з боку нинішньої влади. Отже, нічого такого, що здатне було б «зачепити» громадськість, «реґіонали» для порядку денного справді не вигадали. А чергове здіймання галасу навколо давно заїжджених питань навряд чи дозволяє їм сподіватися на бурхливу реакцію з боку суспільства. З’їзд заради з’їзду, аби згадати недавні часи й зібратися колишнім складом – саме такою нині видається ідея Сєвєродонецька-2. Проте зібратися старою компанією навряд чи вийде. Якщо на минулому з’їзді були присутніми 3576 делегатів з 16 областей, то на прийдешньому представництво найшвидше буде набагато скромнішим і за чисельністю, і за реґіональним представництвом. Принаймні на присутність мера Москви Юрія Лужкова й представників російської амбасади організаторам навряд чи слід розраховувати. «Я не думаю, що Сєвєродонецьк-2 буде знаковішим, ніж Сєвєродонецьк-1 – ситуація не та, та й Партія реґіонів тепер не та, щоб її нинішні лідери ризикували своєю репутацією. Це буде сиквел, рімейк, продовження, але погіршена копія попереднього з’їзду», – вважає відомий політолог Вадим Карасьов. На його думку, політичні та громадські еліти нині вкрай негативно ставляться до того комплексу політичних і гуманітарних питань, які винесені на розгляд з’їзду. Саме тому своє ставлення до ідеї його проведення, широко обговорюваної представниками «другого ешелону» в лавах «реґіоналів», досі офіційно не висловили перші особи партії, зокрема вже згадуваний Віктор Янукович або Борис Колесников. А нинішній секретар РНБО Раїса Богатирьова, яка три роки тому сиділа в президії сєвєродонецького з’їзду, про свою участь у ньому нещодавно сказала: «На хвилі політичних протистоянь є багато моментів, за які людина може потім себе картати». Різко негативне ставлення до повторення сєвєродонецького дійства висловлюють політичні опоненти «реґіоналів». Так, заступник голови фракції НУ-НС, керівник парламентського Комітету з питань євроінтеграції Борис Тарасюк заявив, що організатори з’їздів у Сєвєродонецьку «повинні бути покарані згідно з Конституцією України та законом про національну безпеку». А нардеп Юрій Грінчак, заступник голови Комітету з питань регламенту і депутської етики відначив тенденцію: «Щойно Партія реґіонів втрачає владу, відразу їде куди-небудь захищати російську мову. Тільки забувають, що під час своєї каденції в уряді й парламенті вони про це не говорили». Утім, наївно вважати, що ідея другого з’їзду в Сєвєродонецьку виникла через необхідність обговорення, не кажучи вже про вирішення, винесених на його порядок денний питань. В умовах, коли новий коаліційний уряд розпочав свою діяльність з виконання основних передвиборчих обіцянок БЮТ і НУ-НСу, Партії реґіонів необхідно продемонструвати своєму електорату, що вона також не забула про свої обіцянки. А новий з’їзд по «старих слідах» – прекрасна для цього можливість, яку «реґіонали» вважають за гріх не використати. («Реальна політика»)
Неоголошені спікером канікули між сесіями Верховної Раді, на які розійшлася більшість народних депутатів з опозиційних фракцій, могли б стати найбільш слушним моментом для проведення другого сєвєродонецького з’їзду 