 13 листопада (2 листопада за старим стилем) 2008 року року минає 300 років з часу загибелі гетьманської столиці Батурина від військ Московського царя Петра І.
Досі навіть серед українців багато тих хто не може повірити у масштаб жертв цієї трагедії головним чином на підставі хибного уявлення про так звану братську слав’янську дружбу російського і українського народів. Насправді, події 300-річної давнини були викликані в першу чергу маніакальним бажанням самодержця царя Московського Петра І ствердити у будь-який спосіб свою абсолютну владу. Ось лише один епізод звірств його сатрапів – придушення повстання донських козаків на чолі з отаманом Кіндратом Булавіним, який безпосередньо передував трагедії Батурина за імперським «Енциклопедичним словником Брокгавза-Єфрона", С-Петербург,1889р.
«На р. Куртлаке Долгоруков (кн. Вас. Влад. Долгоруков – командувач царськими військами), напал (28 апреля 1708г.) на 15000 бунтовщиков, предводимых Хохлачем(соратник К.Булавіна.), и рассеял их; ожесточение войска было так велико, что в плен взято было только 143 чел., а остальные были побиты, кроме немногих спасшихся бегством.»
Отже, для вояк Петра І знищити майже 15 тисяч братів-росіян справа буденна. Що вдієш - «ожесточение войска было так велико»…
Крім того, «верные царю казаки вышли из скрытых мест и под предводительством избранного ими старшины, Ильи Зерщикова, ворвавшись с помощью жителей в Черкасск, напали на атаманский дом Булавина., оставленный всеми, кроме 11 преданных ему человек, защищался отчаянно и убил из своих рук двух казаков, но увидев, что дом начали обкладывать камышом, с целью поджечь его, застрелился из пистолета (7 июля 1708 г.). Все советники его и главные соумышленники отправлены были в Москву, а труп отвезен в Азов и там, по отсечении головы, был повешен на месте, где были разбиты мятежники.»
Отже, московський самодержець Петро І масово нищив всіх хто заважав йому на шляху до абсолютної влади, в т.ч. етнічних росіян-угро-фінів.
Які наслідки цих кривавих діянь Петра І? Судіть самі.
Після кривавого придушення літом 1708 році виступу на Дону старообрядців і донських казаків повсталі, шукаючи рятунку від гніва царя Петра І, на чолі з соратником отамана К.Булавіна Некрасом (увійшли в історію як"некрасовцы") перешли під руку іновірців-мусульман турецьких султанів. Більше 200 років "некрасовцы" вимушені були бути надійною особистою охороною турецьких султанів, їх гаремів і казни. Вигнанці головним чином мешкали недалеко від Стамбула на березі Мраморного моря. На чужині вони отримали самоврядування, самі обирали собі отамана та зберігали віру і російську мову. «Некрасовцы» поклялися повернутися на батьківщину лише після того, як впаде проклята ними царська династія душогубів Романових. Так воно і сталося. "Некрасовцы" повернулася в СРСР на початку 60-х років ХХ століття після гарантій щодо незастосування до них репресій з боку М.Хрущова. Їх розселили по 2-3 родини у станицях у Ставропольського краю на Північному Кавказі.
До речі, лідер антипетрівського опору К.Булавін був союзником запорожських козаків і І.Мазепи.
Тож відроджуючи п’ять про жертви Батуринської трагедії варто згадати про всіх невинно убієнних душогубом Петром І і його поплічниками на кровавому імперському шляху. Недарма навіть Московська церква, яка канонізувала тільки у 2000 році аж 1154 нових святих, в т.ч. Миколу ІІ «Кровавого» і його родину, про цього скаженого ізувіра не згадала. І Слава Богу! Сергій Соломаха,
заступник голови Чернігівської обласної організації УНП P.S. В Батурині загинуло 6–7,5 тисячі мирних громадян, 5–6,5 тисячі військовиків, а разом 11–14 тисяч батуринців, сердюків, козаків.
Через 13 років 2 листопада 1721 року після укладення миру зі Швецією Петро І оголосив себе імператором Російським, а Московське царство - Російською імперією. P.S.S. Якщо хтось намагається виправдовувати, сповідувати і реалізувати(або хтось реалізує за вашої моральної підтримки) принцип : "Переможців не осуджують", то ви є головним ворогам людства в епоху небачого технологічного(дуже небезпечного) прогресу. Розвиток технологій вимагає(примушує!) зростання моральності суспільства, а пропаганда досвіду великих завойовників чи державобудівників(на зразок Соломона, Олександра Македонського, Чингізхана, Петра І, Сталіна тощо) - це прославлення жадоби до абсолютної влади, підступності, варварства, жорстокості, підлості тощо.
Настане час, коли(якщо людство не загине від цих аморальних уродів раніше) їх буде засуджено, як було засуджено ідеологію фашизму у Нюрберзі.
|
