 Інтерв’ю на "Радіо Свобода" з Головою Української Народної Партії Юрієм Костенком.
Віталій Портников: Юрію Івановичу, так все ж таки відставка спікера – це дорога до нової коаліції чи продовження старого хаосу?
Юрій Костенко: Це посилення старого хаосу.
- Посилення старого хаосу?
- Я б так сказав.
А щодо мотивації, чому відбулася відставка, то я тут не зовсім згоден з колегою Стретовичем у його оцінках.
Я думаю, що відбувалося паралельно два процеси.
Один процес, котрий якоюсь мірою пояснює позицію депутатів від «Єдиного центру». Це процес спроби змінити коаліцію у ВР і створити нову коаліцію з Партією регіонів.
Другий процес – це спроба БЮТ посилити свої позиції. Для цього потрібно дати місце спікера Володимиру Литвину.
Тому ці два паралельних процеси і привели до такого поки що результату. Об’єдналися і зламали хоч хитку, але все-таки робочу ВР. Натомість поки що не здатні запропонувати крісло тому кандидату, який отримає 226 голосів.
Ведуться політичні торги, ніякі комітети не працюють. Це неправда, що розглядаються активно антикризові закони, а зараз головні політичні гравці, а це Партія регіонів і БЮТ, у ВР проводять консультації з Блоком Володимира Литвина. І відбуваються, зрозуміло, політичні обіцянкиі політичні торги. Посади, місця, в тому числі в уряді, в місцевих органах...
- Тобто, практично, ми можемо сказати, що відбулося те, що й мало відбутися, тобто коли з’явилася нова вакансія в країні така велика, то всі зайнялися тільки заміщенням цієї вакансії, а всі інші питання і питання, я сказав би, дій з подолання кризи і питання політичної стабільності, вони немов би відійшли на другий план перед необхідністю зайняти це місце?
- Ну, це погана традиція українського політикуму – боротися за владу виключно за задоволення або своїх інтересів політичних особистих, або для того, щоб державне класти собі в кишеню. Це український політикум навчився робити найкраще.
З іншого боку, топ-політики сьогодні не пропонують конкретного плану дію, який включав би необхідність ухвалення тих чи інших законодавчих рішень, роботи уряду щодо мінімізації наслідків світової фінансової кризи.
І це відбувається на тлі щоденної зупинки підприємств, банкрутства величезної кількості тих, хто займався малим підприємництвом, ну, і загалом загрозою того, що економічні негаразди швидко трансформуються у соціальну проблему, тобто проблему безробіття, проблему припинення виплат пенсійного забезпечення і фінансування соціальних програм.
І тут я хотів би лише один штрих додати. Коли декілька днів тому я мав зустріч з Прем’єр-міністром, то здебільшого велася дискусія про формат коаліції. Але я запитав: «Юліє Володимирівно, а яку програму ця нова коаліція буде виконувати?» Ну, ця тема, мов, потім…
- Ну, логічне запитання.
- А я думаю, що ця тема попереду має йти, тому що уявити собі, що ми об’єднаємо якийсь формат для того, щоб створити нову коаліцію без детального обговорення непопулярних антикризових заходів, бо це ж не роздавати соціальні обіцянки, а це ж треба говорити людям не тільки про пасочки, які треба затягувати і причому усім...
Треба ж говорити про податки на олігархів, які сидять у ВР, це треба говорити про, навпаки, зменшення, податків для тих, хто хоче створювати собі робоче місце, тобто мале підприємство, і навіть податкові канікули.
Це треба говорити про підтримку національного товаровиробника. А ви знаєте, скільки у ВР сидить тих, хто на імпорті сьогодні собі капітали збагачує.
Тому УНП, наприклад, внесла вчора закон «Купуй українське», яким ми зобов’язуємо уряд, якщо він буде схвалений, виключно проводити тендерні закупівлі за державний кошт тільки через купівлю українських товарів і українських матеріалів, ніякого імпорту.
Але до цього не доходить, бо йде війна за посади.
- До речі, гасло «Об’єднання зусиль!» взагалі популярне в українському суспільстві.
Я бачив минулого тижня на телевізійному каналі «Україна», коли виступав Анатолій Гриценко, колишній міністр оборони і народний депутат України, він говорив про те, щоб об’єднали зусилля і Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко, і Віктор Янукович. Він отримав 100% підтримку аудиторії.
Але знову ж таки виникає те питання, яке Ви поставили Юлії Тимошенко. Де та антикризова програма, під якою підпишуться всі ці три лідери і ці політичні сили, якщо погляди на подолання кризи у них зовсім неоднакові, іноді, я сказав би, один підхід повністю виключає інший? Вони дійсно можуть між собою об’єднатися і розділи ці три посади: Президента, Голови ВР, Прем’єр-міністра.
Але для того, щоб провести політику реального подолання економічної кризи, як на мене, треба не об’єднуватися, а роз’єднуватися. Тобто, ухвалити програму, яку підтримує більшість депутатів ВР, і щоб ті депутати і уряд, який буде ними сформований, відповідали за цю програму.
Опозиція має бути для того, щоб цю програму критиковувати і говорити, що в неї є інші підходи, щоб можна було інакше щось робити. Якщо ця програма виявиться невдалою, щоб був альтернативний план.
- Це можна робити тоді, коли парламент базується на політичних силах ідейних. А коли майже всі головні політичні гравці в ВРУ представляють інтереси великого капіталу, то скажіть, будь ласка, хто в якій позиції, а хто в якій опозиції може опонувати цій позиції чи цій більшості?
Адже я зробив акцент у тому, що сьогодні треба ухвалювати непопулярні рішення, в тому числі, які стосуються тих депутатів, які є у ВРУ. А це, звичайно, не подобається нікому з тих, хто сьогодні контролює більшість.
Отже, мова дійсно сьогодні ведеться лише про політичну риторику, що от ми готові, загроза, давайте об’єднаємося. Але якщо детально розглядати рецепти для чого об’єднуються, то там ви не побачите всього того, що потрібно для української економіки.
- Або вже ці політичні сили, треба сказати Вам відверто вже всім про це, виявилися нездатними діяти в кризових умовах.
Знаєте, в Україні багато політиків мітингових, які можуть промови виголошувати на телебаченні. Просто нам уже більше нічого в цій країні робити…
- Журналістам.
- Так, бо тепер ви є телевізійниками, зірками, ведучими програм.
Якщо ви ще й заспіваєте, то ми можемо разом з естрадними виконавцями кудись уже виїжджати звідси. Повністю окупували всі наші професійні функції.
- Ні. Ще «Танці з зірками».
- Ви можете там теж танцювати. Там непогані є політики, які здатні бути на ковзанах. Чого ж?
А де антикризовий менеджер?
От я Вам точно хочу сказати, що ані журналісти, ані естрадні співаки, ані навіть ті, хто вміє їздити на ковзанах, вони не є антикризовими менеджерами. Це якраз і завдання політика.
Може, їх немає серед тих, хто сьогодні опікується українською владою?
Ні, я не можу погодитися з тим, що немає антикризових менеджерів.
Є антикризові не тільки менеджери, а й антикризові політичні сили. До таких я відношу й УНП… На фото: Юрій Костенко у студії Радіо Свобода.
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Джерело:Радіо СВОБОДА "Європейська Україна"
|
