«Великий государь указал, по именному своему великого государя указу, в своем великого государя великом Российском государстве для всенародной пользы учинить 8 губерний и к ним росписать города.» Саме так дослівно записано в «Указе об учреждении губерний и о росписании к ним городов» царя Петра І від 18 грудня 1708 року з якого розпочалася 300 років тому «губернаторська» ера в історії України. Не закінчилася, на жаль, вона разом зі скасуванням у 1925 році поділу країни на губернії. Сьогодні словом «губернатор» користуються не тільки журналісти ЗМІ, але й чиновники різного рівня включно з прем’єр-міністром. Чому в Україні голів обласних державних адміністрацій називають "губернаторами"? Російське «губерния» походить від «губи» - територіального округу Московської держави в XVI—XVII століттях, в межах якого діяла кримінальна юрисдикція губного старости, що, як правило, співпадала з волостю, а з середини XVI століття - з уєздом. Нагадаю, перші вісім губерній Санкт-Петербургська (до 1710 року Інгерманландська), Московська, Архангелогородська (Архангельська), Смоленська, Київська, Казанська, Азовська, Сибірська були утворені за цим указом всього лише через півтора місяця після знищення гетьманської столиці Батурина. До складу Київської губернії ввійшли міста Чернігів і Ніжин. Губернія існувала у 1708-1781рр. та у 1796-1925рр. Адміністративним центром Малоросійської губернії у 1764 - 1781 рр. був Глухів, з 1773 р. - Козелець, з 1775 р. - Київ, у 1796 - 1802 рр. - Чернигів. Чернігівська губернія існувала у 1802-1925 рр. У бучному святкуванні 200-річча якої році взяв участь сам Л.Кучма. Утворення губерній означало встановлення над містами особистого контролю царя Петра І через призначених ним військових губернаторів. В указі вказано, що «начальствующим тех губерний, которые прилучилися быть в армии розданы, велено им в тех губерниях о денежных сборах и о всяких делах присматриваться и для доношения ему великому государю о тех губерниях готовым быть.» Чи був самостійницький виступ восени 1708 року гетьмана І.Мазепи проти царя Петра І приводом до «губернізації» «великого Российского государства» ? Сьогодні це не має значення. Зрозуміло, що Указ від 18 грудня 1708 року про створення губерній це – крок на шляху ліквідації козацьких вольностей і колонізації України. За часів Л.Кучми голів обласних державних адміністрацій призначав особисто Президент. Звісно, що демократично налаштована громадськість та місцева номенклатура вважали їх не самостійними політичними фігурами, а контролерами з Києва від «президента-государя». Тож дехто вживав слово «губернатор» з метою засудження авторитаризму Л.Кучми. В українській мові слово «губернатор» вживається виключно для означення вищих службових осіб, наприклад, у США, Бразилії, Мексиці, Індії та інших державах або у колоніях. Виходить, що декому або дуже хочеться мати не президента або прем’єр-міністра, а царя, або хтось і досі бачить в Україні свою колонію. Сергій Соломаха, заступник голови Чернігівської обласної організації УНП
Історико - етнографічні землі України, які мають свою первозванну історію повинні нам говорити про своє українське, а це - Закарпаття, Буковина, Галичина, Берестейщина, Поділля, Волинь, Полісся, Стародубщина, Сіверщина, Солбожанщина, Середня Наддніпрянщина, Запоріжжя, Приазов’я, Бессарабія, Таврія і Кубань. Моя думка, нам потрібно використовувати свої назви адміністративного поділу. В нашій свідомості завжди повинно бути: ГЕТЬМАНСЬКА СТОЛИЦЯ БАТУРИН.
Борзнянська районна організація Українська Народна Партія Голва управи Володимир Брязкало
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
