[color=blue]На передодні 2009 року росіяни визначили своїх героїв. «Величайшим росіянином всех времен» обрано святого Александра Невського. Переможець отримав 529 575 голосів, реформатор, царський прем’єр-міністр Пьотр Столипін - 523 766 голосів, радянський диктатор Іосіф Сталін - 519 071 голосів. У дванадцятку «величайших» росіян потрапили Пушкін, Пьотр I, Лєнін, Достоєвський, Суворов, Менделеєв, Іван Грозний, Єкатєріна II і Александр II. Всього в останньому турі было подано 2 888 523 голосів. Умови конкурсу дозволяли одній особі голосувати без обмежень. Тож результат, як і в Україні на проекті С.Шустера, виявився явно з політичним підтекстом. Дев’ять «величайших» росіян - державно-військові діячі, в т.ч. четверо з них царі-імператори, двоє - більшовицькі вожді, лише двоє – представники культури, один – науковець. Перелік державників від Александра Невського до Сталіна свідчить про ностальгію правлячої в Росії еліти за радянсько-імперською величчю. Якщо про «подвиги» генералісимуса Сталіна більшості українцям відомо багато, то про переможця шведів та німців у Невській битві (15.07.1240р.) та «Льодовому побоїщі» (5.04.1242р.) відомості обмежуються міфом, що створено радянським кінофільмом часів ІІ світової війни «Александр Невский». Не випадково, що Александра Невського, єдиного серед участників конкурса святого, представляв митрополіт Смоленський и Калінінградський Кирил. – головний кандидат на посаду Московського патріарха. Александр Ярославич народився 30 травня 1221р. в Переславль-Залєському, князь новгородський (1236—1240, 1241—1252 і 1257—1263), князь київський (1249—1263), великий князь володимирський (1252—1263). Помер 14 листопада 1263 р. на зворотному шляху з четвертого вояжу у Монголію. На передодні смерті князь прийняв схиму під іменем Алексія. Александр Ярославич, за письмовими джерелами, брав участь не менше як у 12 битвах і військових діях проти шведів, немців, литців. З головними кривдниками Русі того часу татаро-монголами не тільки не воював, а навіть співпрацював. Больш того, князь Александр був прийомним сином хана Батия і названим братом сина Батия — Сартака. Щодо величі перемог Александра Невського, то про їх видатне історичне і військове значення заперечують навіть російські вчені. Судіть самі. У Невській битві зі шведами 19-літній полководець Александр втратив 20 своїх воїнів, а у знаменитому «Льодовому побоїщі» загинуло 20 лицарів Ливонського ордену, а 6 – потрапили у полон. В СРСР до 1940-х років Александр Невський вважався зрадником. В «Малой советской энциклопедии»1930 року про нього написано: «В 1252 году А. достает себе в Орде ярлык на великое княжение… Подавлял волнения русского населения, протестовавшего против тяжелой дани татарам. «Мирная» политика А. была оценена ладившей с ханом русской церковью: после смерти А. она объявила его святым». На початку 40-х років почався сталинский період його героїзації: велика вітчизняна війна, німці-загарбники… Кінофільм, що перетворив зрадника у народного героя, защитника Русі от нашестя тевтонів… Які ж насправді чесноти Александра Ярославовича вибороли йому титул «величайшого росіянина всех времен» ? В першу чергу, це відмова від союзу з католицьким заходом в боротьбі з татаро-монголами, що перетворила для росіян Александра Невського у героя - єдину владну опору і захисника ідеалів православ’я. А князя Данилу Галицького і великого князя Володимирського Андрія Ярославовича, які боролися з татаро-монголами у союзі з Заходом, прирівняно до ворогів - німців-католиків. Саме їх Александр Невський переміг у 1252 році підчас кровавого нашестя на Русь кінноти Неврюя, яку надав разом з ярликом для підтримки Александру хан Батий у боротьбі проти свого ж старшого брата Андрія. Але про ці «бойові звитяги» святого Александра Невського намагаються не згадувати. Тож провідне місце у формуванні міфу про Александра Невського займає кінофільм про його перемогу над «безбожними німцями» на льоду Чудського озера. Безсумніву, для організаторів проекту «Ім’я Росія» головне те, що після «духовных и кровных наследников» Александра Невського залишилася Володимирська і Московська Русь, з яких виросла могутня Росія. Саме за цією логікою, мабуть, серед царів-імператорів Великої Росії опинилися і вождь світового пролетаріату В.Ленін, який винайшов шлях до відновлення величі Російської імперії у вигляді СРСР, а також Й.Сталін, який реалізував цей задум. І зовсім осиротіло виглядають в цьому ряду постаті П.Столипіна, який намагався цивілізовано реформувати імперію, але був вбитий у Києві, а також діячів культури та науки О.Пушкіна, Ф.Достоєвського, Д.Менделеєва. Сергій Соломаха, заступник голови Чернігівської обласної організації УНП
