Книговидавництво – «слабка ланка»
Український книжковий ринок має свою специфіку. По-перше, вона полягає в його залежності від держфінансування. По-друге, сам ринок малорозвинутий. По-третє, він перенасичений російською продукцією (80% ринку належить російській книжці).
Понад 50% усіх книг в Україні видається за держзамовленням на державні гроші. Тому нині, в умовах бюджетного дефіциту, коли знижується фінансування багатьох галузей, українські виробники добряче постраждають. Згідно з бюджетом країни, лише за програмою «Українська мова» державні вливання скоротили вдвічі порівняно з минулим роком (було 40 млн грн, стало 20 млн грн). Сума на закупівлю книжок у бібліотеки скоротилася з 28 млн грн до 1,2 млн грн.
Якщо вести мову про розвинутість книж­кового ринку країни в контексті загаль­носвітовому, то українське книговидавництво і тут пасе задніх – у Європі щороку ви­дається в середньому 4-5 книжок на людину, а в Росії – 3,5. Тоді як в Україні щороку виходить лише 0,5 книжки на людину (якщо говорити про комерційні, тобто небюджетні видання).
І, нарешті, становище українських видавців на внутрішньому ринку можна назвати плачевним – адже їхня продукція становить лише 15%, решта 85% – від російського виробника. І це при тому, що українській книзі пощастило набагато більше, ніж українському кіно, оскільки видавців звільнили від ПДВ і податку на прибуток.
Усе це свідчить про хиткість не те що благополуччя, а й власне існування вітчизняної видавничої справи. І тільки-но населення відчує на своїх гаманцях усю красу кризи – і без того маленький дохід книговиробників наблизиться до нуля.

Чи купуватимуть українці книжки?
Зниження платоспроможності українських споживачів і зростання цін на виробництво книжки (через коливання курсу гривні) може завдати серйозної шкоди видавництвам.
Діана Клочко, шеф-редактор видавництва «Грані-Т», говорить, що зниження попиту на книги вже відчутне: «Ми відчули падіння продажів. Хоча найшвидше картина проясниться за 2-3 місяці. За звітами з книжкових магазинів можна судити ось про що: люди почали купувати інші книжки. З одного боку, є бажання купити книгу; з іншого боку, вона має бути недорогою. Тобто покупці виявляють цікавість до іншого типу книжок». Цей тип, за словами пані Клочко, – графічні видання, а не повнокольорові, тобто ті, виробництво яких є дешевшим для видавництва. «Ми робитимемо наголос на графічних виданнях. Наприклад, ті 3-4 великі художні альбоми, які ми готували до випуску, ми далі готуватимемо. Але видамо тільки два з них».
Крім того, серед чинників, що впливають на книговидання, пані Клочко виокремлює зростання цін на папір. «Річ у тому, що папір, на якому друкуються книги, не виробляється в Україні. І видавці мусять замовляти його за кордоном. Відбувається це через посередників, яким в умовах коливання курсу важко орієнтуватись у ціновій політиці. Крім того, тепер вони продають папір тільки дуже великими партіями, дуже великими для видавництв. У зв’язку з цим максимум до літа ціни на книжки в магазинах однозначно зростатимуть», – твердить Діана Клочко.

Українці можуть зайняти нішу росіян
Директор з маркетинґу іншої книжкової мережі – «Empik» – Алла Сива так коментує можливий розвиток ситуації на ринку: «Усі міжнародні прогнози на 2009 рік припускають уповільнення зростання, а в деяких випадках певне скорочення книжкового ринку. Реальний спад продажів, підвищення орендної ставки, інфляція, обвал національної валюти, неплатежі – серйозні чинники, які надалі призведуть до закриття найменш рентабельних і збиткових магазинів. Найбільше від цієї ситуації постраждають провінційні міста, де платоспроможність покупців істотно відрізняється від столиці, а останнім часом додатково знизилася внаслідок масових звільнень. Детально аналізуючи платоспроможність українського населення, керівництво компанії ЗАТ «МКС «Буква» ухвалило рішення сконцентрувати увагу на столиці, оскільки саме вона найстійкіша перед руйнівною силою затяжної кризи».
Алла Сива прогнозує, що в першому кварталі 2009 року можливе зниження обсягів реалізації видань на 20%. Також різко зміниться ситуація з імпортом книжок із Росії, який під час кризи скоротився у кілька разів. Пані Сива стверджує, що за такого розкладу в українських видавців з’являється можливість зайняти спорожнілу частку ринку, а найбільш стійкий попит матиме бізнес-література, підручники і дитяча книга.
Про проблеми російських видавців на українському ринку говорить і директор університетського видавництва «Пульсари» Лариса Копань. «З кризою неможливо боротися, борються з ворогом, а з кризою потрібно співіснувати, – зазначає пані Копань. – У нас немає конкретного антикризового плану. Є просто книжки в роботі, і ми збираємося їх готувати, оскільки вважаємо, що вони потрібні. Наразі наша продукція в магазинах розходиться, але, що парадоксально, гроші за неї книгарні нам не повертають, оскільки вони теж повинні вирішувати свої питання. Крім того, якщо раніше ми підписували з крамницями договори про повернення грошей за продукцію на 30 днів, то нині вони вимагають підписувати договори на 60 і 90 днів. Видавництво стикається з новими, непередбаченими умовами. І такі речі не можна вирішувати локально».
Оскільки чекати підтримки від держави ні книгарням, ані видавництвам не випадає, то, очевидно, їм доведеться викручуватися самим. І тут виживуть лише найгнучкіші – ті, які чітко розумітимуть потреби читача і відкинуть усе другорядне. Ставка не на кількість видань, а на їхню якість – ось що принесе криза. Ті гравці, які не розуміють ринку, підуть. На жаль, серед них можуть опинитися видавництва з вузькою спеціалізацією, ті, що видають інтелектуальну літературу і які, насправді, мають дуже маленьку цільову авдиторію.