17 травня в Україні відзначено День пам’яті жертв політичних репресій. Дехто, втомлений від травневих свят, багатозначно промовчав, інші - поклали квіти, вінки, запалили свічки, виголосили промови...
Не секрет, що серед жертв політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму були тисячі-тисяч справжніх катів, організаторів і виконавців масових репресій. Чи заслуговують вони самі на реабілітацію, не зважаючи на те, що лежать вони, як правило, в спільних братських могилах зі своїми жертвами?
.
На першій погляд є два варіанти вирішення цього питання: 1. Спочатку треба провести роботу по ретельному вивченню справ репресованих осіб і їх діянь.
Під час цієї роботи треба з’ясувати "хто є хто" з них. Безвинних жертв - реабілітувати, а катів - засудити. 2. Всіх і безвинних жертв, і катів вважати жертвами обставин, тобто політичних репресій, вибачити їм, звісно, посмертно. Що однозначно аморально робити в цій складній для українського загалу проблемі - це або продовжувати замовчувати чи заперечувати правду про жертви політичних репресій комуністичного режиму, або зловживати «піарною» націонал-радикальною демагогією на зразок обіцянок про «притягнення до відповідальності усіх причетних до комуністичних злочинів проти української нації».
Сергій Соломаха,
заступник голови Чернігівської обласної організації УНП
|
