Учасників зібрання, яких зібрався повний зал, благословив отець Роман, секретар Чернігівської єпархії УПЦ Київського патріархату.

З доповіддю про події, які передували битві під Конотопом і про їх наслідки виступив доктор історичних наук, професор Чернігівського педуніверситету Сергій ЛЕПЯВКО.

Науковець відзначив, що наразі українська історична наука бурхливо розвивається, не дивлячись на всі кризи, які спіткали наше суспільство. Події, про які протягом багатьох століть, заборонялося говорити тепер здобули належну оцінку з боку науковців. Конотопська битва, за словами Сергія ЛЕПЯВКА, саме такий епізод української історії, який свідчить що українська нація від свого початку вела послідовну боротьбу за існування. Коли українці біли єдиними між собою, їх ніхто й ніколи не перемагав – підкреслив професор.

З привітальним словом з нагоди ювілейної дати визначної історичної події звернувся до присутніх голова Чернігівської обласної організації УНП Володимир СТУПАК. За його словами, на українських землях вперше святкують справжню перемогу української зброї. Україна поступово повертає героїку своєї історії. Як зазначив політик, відмова від трагізму в українській історичній науці та направлення її в героїчне русло є вкрай важливим сьогодні для виховання підростаючих поколінь.

Про важливе значення битви українців з московітами писали ще у ХІХ ст. Український письменник Іван Нечуй-Левицький написав роман «Гетьман Іван Виговський». Голова Чернігівської міської організації УНП Андрій ГЛУХЕНЬКИЙ у своєму виступі зачитав оцінку письменника гетьману Івану Виговському: «Виговський щиро любив Україну, встоював за її політичні й національні права, дбав про науку й просвіту на Україні, був може вищий за усіх своїх сучасників, окрім гетьмана Богдана. Його можна поставити врівні з найліпшими діячами тих часів, з Богданом Хмельницьким, Дорошенком, Мазепою.

Не любив він Москви за її непросвіченість і постеріг, що Москва не додержить свого слова, одніме привілеї, коли почала ще за живоття Богдана ламати Переяслівську умову, піддержувала Польщу на погибель України»

Можливо, що саме за ці слова цей роман не друкували аж до 1991 року.

Наостанок Андрій ГЛУХЕНЬКИЙ висловив своє побажання всім українським політикам наслідувати приклад Івана Виговського.

Історична довідка

КОНОТОПСЬКА БИТВА 1659 - переможна битва української армії, очолюваної гетьманом І. Виговським, з московськими військами в червні 1659 під Конотопом (тепер Сумська обл.). Ранньою весною 1659 стотисячна московська армія під командуванням О. Трубецького і Г. Ромодановського вдерлася до Лівобережної України. Неподалік від Конотопа московське військо було на деякий час затримано козаками Ніжинського і Чернігівського полків. Однак під натиском переважаючих сил противника українські частини відступили у місто. В кінці березня 1659 московська армія почала облогу Конотопа. Захисники міста під командуванням ніжинського полковника Г. Гуляницького протягом двох місяців відбили всі штурми противника. Московити втратили близько 10 тис. вбитими, але здобути місто не змогли. Героїчна оборона міста скувала основні сили ворога і дала змогу гетьманові І. Виговському зібрати війська і підготуватися до генерального бою. 28-29.06 (8-9.07).1659 на р. Соснівці поблизу Конотопу відбулася вирішальна битва, в якій московська армія була вщент розгромлена. В ході битви московити втратили близько 30 тис. вбитими і 5 тис. полоненими (серед яких було кілька бояр, зокрема Пожарський, Львов). Рештки ворожих військ відступили під Курськ. Проте І. Виговський не зміг скористатися перемогою. Проти його політики виступила старшинська опозиція, яку при таємній підтримці московського уряду організував І. Безпалий. Підбурювані старшиною кілька козацьких полків на Сіверщині підняли заколот проти гетьманської влади. Скориставшись новим протигетьманським виступом новосформовані московські війська знову розпочали наступ на Лівобережжя. В цих умовах у жовтні 1659 І. Виговський зрікся гетьманства.