Великої визвольної війни Українського народу проти московських комуно-нацистських терористів.
Справжня морозна зима, але вітерець і падіння атмосферного тиску свідчать, що вже насувається відлига.
Напередодні, у другій половині дня ворог схоже не дуже вдало здіснив чергову масовану терористичну ракетну атаку на критичну інфраструктуру.
Найбільше постраждала Одеса. Мабуть, ворог вирішив помститися одеситам за рішення міської ради перенести десь на весні наступного року у запасники з площ міста пам'ятники скрепам Московської імперії Єкатєрінє ІІ і Суворову.
Сподіваємося, що після успішних вибухів на аеродромах під м.Енгельс і м.Рязань, де базуються стратегічна авіація ворога, буде менше безкарних териристичних ракетних атак ворога.
Звісно, треба і надалі вимагати від наших західних союзників далекобійної високоточної зброї, але чи можуть наші спеціальні служби гарантувати, що ця зброя не потрапить до ворога?
Нажаль, це питання досі немає однозначної відьповіді.
6 грудня - День Святого Миколая за новоюліанським календарем, що є традиційно початком святкування Різдва 25 грудня.
Колись, мабуть, вже після Перемоги, Миколай приходитиме до українських дітей 6, а не 19 грудня.
6 грудня - День Збройних сил України,, встановлений постановою Верховної ради України №3528-ХІІ від 19 жовтня 1993 року на честь ухвалення комуністичною більшістю і націонал-демократами 6 грудня 1991 року закону України «Про Збройні сили України».
Звісно, що для багаьох колишніх військовослужбовців Савєтской Армії професійним святом, нажаль, ще довго залишалося 23 лютого.
Більш того, ЗСУ за всіх президентів не тільки скорочували під гаслами прискореного переходу на професійну основу та "а з ким воювати?", але й фактично нічого або майже нічого не робили для модернізації і забезпечення їх сучасним озброєнням.
ЗСУ намагалися перетворити щонайбільше у миротворчий контингент для ООН.
Не дивно, що навесні 2014 року з більш ніж 200-тисячних ЗСУ добре, що було хоча б 5 тисяч підготовлених до бою бійців.
Але ще питання чи були готові їх безпосередні командири надати, а вони виконати команду стріляти у ворога, який зазіхнув на незалежність і цілістність України.
Головне, що влада і СБУ більше 30 років не вели ефективної боротьби за те, щоб у керівництві ЗСУ не панувала РФівська агентура, яка успішно знищила або грабувала озброєння і боєприпаси ЗСУ.
Нажаль, що ця хронічна хвороба ЗСУ і усіх державних органів ще й на 9 році війни не подолана.
Про це свідчить відсутнсть кілька місяців в державі легитимного керівника Служби безпеки України.
Тож доводиться низко вклонитися тим командирам і воїнам ЗСУ, які всуперіч всьому 9-й рік ведуть важку криваву героїчну визвольну війну проти московських комуно-нацистських терористів і їх посіпак.
