Початок » 2025»Вересень»4 » 35 років тому, 4 вересня 1990 року, над Черніговом піднято національний синьо-жовтий прапор
35 років тому, 4 вересня 1990 року, над Черніговом піднято національний синьо-жовтий прапор
14:31
Часто-густо можна почути, що Україна здобула незалежність випадково. Чи то через процеси, що відбувалися в Москві, чи то завдяки виключно боротьбі українських патріотів на західних теренах нашої держави. А на Сході і в Центрі за незалежність ніхто не боровся, ну хіба що кілька затятих рухівців.
На початку 90-х років минулого століття, щоб підняти над державними установами на місцях синьо-жовтий прапор потрібно було прикласти неабиякі зусилля.
Безумовно, проголошення 12 червня 1990 року Російською Федерацією Декларації про суверенітет підштовхнуло і Верховну Раду України, поки йшов у Москві останній XXVIII з’їзд КПСС, 16 липня того ж року прийняти Декларацію про державний суверенітет України, а Київраду – ухвалити історичне рішення про підняття перед будинком Київради національного українського синьо-жовтого прапора. При активній підтримці десятків тисяч киян влада не наважилась перешкодити втіленню цього рішення в життя. Тому синьо-жовтий прапор замайорів на київському Хрещатику вже 24 липня 1990 року задовго до Дня незалежності України.
Ця подія надихнула чернігівських рухівців на збір підписів під зверненням до голів виконкомів обласної, міської і районних совєтов та депутатів з закликом підняти над будинками цих совєтов українські національні синьо-жовті прапори. До Чернігівського міського совєта рухівцями було передано більше 900 підписів на підтримку цього звернення.
7 грудня 1990 року депутати ще міського совєта члени Народного Руху України А. Т. Бабкін, В. Л. Дворянков, С. В. Соломаха, І. З. Чех ініціювали на 4-й сесії розгляд питання про підняття над Чернігівським міським совєтом народних депутатів національного українського синьо-жовтого прапору поряд з державним червоно-синім УССР.
Але якщо за поіменне голосування з цього питання висловилась більшість з 46 членів демократичної депутатської групи «Чернігів», яка була в опозиції до влади, то за те, щоб підняти український національний український синьо-жовтий прапор над міським совєтом поіменно проголосувало лише 22 депутати з 149. «Проти» висловились 70 депутатів, «утрималося» – 19.
За регламентом, у Чернігівській міській раді (совєті) І (21) демократичного скликання (1990 – 1994 рр.) поіменне голосування відбувалося, якщо за це проголосувало більше як 1/5 частина депутатів від загального складу ради, тобто 30 депутатів. Ця норма діяла в той час й у Верховній Раді України. У зв’язку з цим тільки у 1990 р. за ініціативою членів демократичної депутатської групи «Чернігів» на 2-ій сесії поіменно голосували по двох питаннях, на 3-й сесії – 4, на 4-й сесії – 3.
Половина депутатів, що проголосували «за» національний український синьо-жовтий прапор, на той час були працівниками найбільшого підприємства області – виробничого об’єднання «Чернігівський радіоприладний завод», а саме: А. Т. Бабкін, І. М. Биченок, В. Л. Дворянков, М. О. Зінченко, М. В. Кабенок, В. А. Кідяєв, С. В. Соломаха, О. М. Шмотін, С. Г. Щербаков, І. З. Чех, Т. П. Яременко. Це засвідчило, що більшість делегованих радіоприладниками депутатів підтримують ідею суверенітету України.
«За» проголосували також представники трудових колективів підприємств, установ та медичних закладів міста: В. І. Бабич, А. А. Баранов, С. І. Богдан, М. О. Дудко, В. М. Молочко, Р. С. Петрук, А. А. Карнабед, Т. С. Курбацька, О. Я. Сокольська, М. П. Слюсаренко, Г. В. Раков.
Серед тих, хто в кінці 1990 року ще сумнівався, що колись настане 24 серпня 1991 року і проголосував «проти», переважна більшість керівників різного рівня, відомих на Чернігівщині діячів, наприклад, В. П. Борисенко, В. Г. Виноградов, М. П. Дейкун, В. Ф. Демшевський, О. Г. Ісаханов, В. А. Косих, В. П. Купріяненко, В. В. Мельничук, В. П. Павленко, В. Л. Пахар, В. М. Тканко, Г. В. Якубова.
Вдруге до розгляду цього питання у Чернігівській міській раді повернулися лише після проголошення Акту незалежності України 29 серпня 1991 року на 7-й сесії міської ради, в якій взяв участь і виступив голова крайової організації РУХу В. Ю. Сарана. Дебати з цього питання в сесійній залі були гострими. Щоб якимось чином спонукати голосувати опонентів, член депутатської групи «Чернігів» С. В. Соломаха безпосередньо перед початком поіменного голосування виступив із заявою:
«У мене є пропозиція. Я буду виступати тільки від себе, як член РУХу. Я вважаю особисто, що «трясущимися» за свої крісла руками не треба нам (нерозбірливо), інші люди піднімуть і повісять цей прапор. Тому (щоб нікому не було соромно міняти свою позицію) я залишаю на цей час (сесійну залу), коли буде проходити поіменне голосування».
«За» встановлення синьо-жовтого прапору в залі і над входом в міську раду цього разу поіменно проголосували 83 з 117 присутніх на сесії депутатів із загального складу ради у 149 депутатів, «проти» – 13, «утримались» – 10, не голосували – 11.
До речі, якщо голова міської ради В. В. Мельничук та депутати М. П. Дейкун, В. П. Купріяненко, В. П. Павленко, які були «проти» під час першої спроби встановлення синьо-жовтого прапору, проголосували «за», а депутати О. Г. Ісаханов, В. Л. Пахар, В. М. Тканко, Г. В. Якубова – «утримались», то заступник міського голови В. А. Косих разом з депутатом В. Ф. Демшевським і цього разу проголосували «проти».
Після оголошення результатів голосування рухівцями було негайно урочисто внесено і встановлено у сесійній залі національний синьо-жовтий прапор, але над міською радою піднімати синьо-жовтий прапор керівництво міської ради не наважилося.
І тільки 4 вересня 1991 року, коли було піднято синьо-жовний прапор над Верховною Радою України, о 19-й годині 20 хвилин того ж дня й над будівлею Чернігівської міської ради замайорів «рухівський» національний синьо-жовтий прапор, який передав міському голові відповідальний секретар крайової організації Руху М. Д. Данилюк.
Ось як він згадує про цю подію:
«Увечері 4 вересня біля 18.00 тодішній міський голова Валентин Мельничук зателефонував до крайової організації НРУ і запропонував встановити над будинком міської ради поруч з червоно-синім синьо-жовтий прапор.
На той час в офісі Крайової організації НРУ було більше десяти членів Руху, проводились заняття по історії України. Це були в основному молоді рухівці. Тож з синьо-жовтим прапором і гучномовцем ми негайно рушили до міської ради. По дорозі наша колона з прапором збільшилась до 50-60 осіб.
Коли я з прапором увійшов до приміщення міської ради на зустріч мені вийшов голова міської ради і виконкому Валентин Мельничук, привітав і запропонував разом з керуючим справами міськвиконкому Миколою Черненьким піднятись на дах будинку і встановити поряд з синьо-червоним прапором національний український синьо-жовтий прапор. Це відбулося під гучні оклики «Слава Україні!» чернігівців, що зібралися біля міської ради».
Над будівлею обласної ради синьо-жовтий прапор був піднятий лише 17 вересня 1991 року.
