Початок » 2015»Січень»2 » А що в холодильнику першого секретаря обкому? - 25-річчя "ковбасної революції"
А що в холодильнику першого секретаря обкому? - 25-річчя "ковбасної революції"
11:46
— На початку 1990 року в СРСР панував тотальний дефіцит, — згадує чернігівчанин Сергій Соломаха, 59 років. — Продукти, одяг — усе мусили діставати по блату. Люди були наелектризовані. В Україні тільки-но зняли першого секретаря Компартії Володимира Щербицького. У березні мали відбутися перші вибори за демократичним законом. Компартія намагалася просунути своїх. Закон ще не надрукували, а комісію у Чернігівській міській раді вже утворили. Колектив радіозаводу висунув членом комісії рухівця Анатолія Фальбу. Нам сказали, що вже пізно. У місті не вистачало житла, зате в центрі будували особняк для членів обкому, готель.
Напередодні Різдва 1990-го прапорщик місцевого льотного училища. Анатолій Цибулько їхав на придбаних за позичені гроші "Жигулях" в універмаг "Сіверський" на вул. Рокоссовського. Близько 19.20 на перехресті вулиць Доценка й Рокоссовського зустрівся із чорною "Волгою".
— Я ж на зелений, як положено, їду, а йому треба було дождатися "стрілки", — розповідає Анатолій Цибулько, 57 років. — Я його ударяю в праве крило. Оскільки "Волга" кріпша за "Жигулі", він здає трошки назад, розвертається, перескакує через бордюри і хоче втекти. Я вибіг, вихватив із його замка ключ — і собі в кишеню. Коли я туди засунувся, в салоні побачив коробки, згортки і відчув запах перегару. Тут народ почав збиратися. Була робоча субота, й увечері перед Різдвом багато хто випив. Люди стали кричати: "Давайте сюди руководство!"
У "Волзі" з водієм був завідувач оргвідділу облвиконкому Валерій Заїка. На задньому сидінні — його малий син. Чиновник спробував заспокоїти людей. Та коли ті побачили, що він напідпитку, почали розхитувати машину.
— Я думаю, що хоч ключі і в мене, але ті, які їхали на "Волзі", все одно можуть втекти, — веде далі Цибулько. — Узяв викрутку, відкрутив номер і вкинув собі в машину. Далі почав записувати свідків. Зазвичай на це погоджуються неохоче, а тут — навпаки. Двоє навіть самі попросили: "Запиши і нас, ми все бачили". Приїхала ДАІ. Забрали мене, водія "Волги" і повезли на освідєтєльствування. Їздив туди й Заїка, але проходити перевірку відмовився. З нами поїхали й люди, що бачили ДТП. Коли ми проходили освідєтєльствування, лікарю постійно дзвонили. Але він сказав, що тут багато народу, він нічого зробити не може. Мене півночі протримали в райвідділі міліції.
За годину навколо автомобілів зібралося більше трьох сотень осіб. На вулиці Рокоссовського зупинився рух тролейбусів. Збіглися працівники КДБ. "Волгу" перевернули.
— З багажника повипадала зроблена на спецзамовлення "Брауншвейзька" ковбаса, — оповідає Іван Панченко, 68 років. — Знайшли й окорок. Виступаючі залазили на "Волгу", розмахували окороком. Мітингувальники запропонували подивитися, що в холодильнику в першого секретаря обкому Леоніда Палажченка. Він жив біля обкому, за вісім кілометрів звідти. Ковбасу розтягли, машину поставили на колеса й поштовхали в центр. Одне колесо від удару заклинило. Але молоді й мужиків було повно. "Волгу" проштовхали півтора кілометра. Трохи притомилися. На вулиці 1 Травня стояв кран. Я попросив водія зачепити машину і тягти. На перехресті, на П'яти кутах, влада виставила з півсотні омонівців. Почали бити людей. Кран нагло проїхав крізь шеренгу міліціонерів, вони розійшлися. Ми пішли по проспекту Перемоги, повернули на Красну площу.
— Нас всех ночью подняли. Сказали: "Бегом одевайте фуфайки и отводите людей, чтобы не пошли к дому Палажченко". Машину удалось повернуть, на площадь затянули. Пошло сотни полторы к Палажченко, но мы их переагитировали. Не стали трусить хату, — переказує розповідь знайомого кадебіста Сергій Соломаха.
Мітинг на площі тривав до півночі. Трибуною стала обкомівська "Волга".
— Наступного дня до мене додому прийшли Заїка з жінкою і цей водій, — каже Анатолій Цибулько. — Просили, щоб я не подавав у суд. Я сказав, що подавати не буду, тільки до березня нехай мені машину відремонтують. Після обіду мене викликали в кабінет начальника училища. Крім нього там був "особіст". Він пробував звернути вину на мене. Мовляв, я не випадково там їхав і вдарив машину обкому. Я кажу: "Ага, і горілку їм у горло теж я заливав?" Після того "особісту" казати було нічого. Порушили кримінальну справу. Водієві присудили два роки виправних робіт і наказали відновити машину. Ремонт тривав довго й обійшовся дорого — близько півтори тисячі карбованців. Середня зарплата тоді була 200 карбованців.
7 січня біля обкому зібралося 15 тис. осіб. Вимагали публічного звіту Палажченка. Наступного дня — мітинг на стадіоні. Тут людей було ще більше. Один із протестувальників приніс плакат "Хто з'їв моє м'ясо?" Відтоді виступи у Чернігові почали називати "ковбасною революцією". Про неї написали московські газета "Правда" і журнал "Огонёк", знімало всесоюзне телебачення.
До міста терміново приїхав секретар ЦК КПУ Леонід Кравчук. Провів нараду з комуністами і рухівцями.
— Они до сих пор не способны освободиться от комплексов, стереотипов, разного рода синдромов, не умеют своевременно овладеть ситуацией, проявить гибкость, смелость и принципиальность, — сказав про місцеве керівництво в інтерв'ю газеті "Правда України".
— Якби людей було мало, всіх би арештували, — вважає Іван Панченко. — У малій залі обкому сиділи автоматники. Ми ставили політичні вимоги, зокрема скасувати шосту статтю Конституції про провідну роль КПРС. Палажченка зняли, змінилося керівництво обкому партії, Народному руху виділили приміщення. У магазинах з'явилися товари, які раніше були тільки на базах. Ми показали, що люди, які не бояться підніматися, можуть міняти перших секретарів обкомів, добиватися своїх прав. Тільки треба, щоб на мітинги виходило не 200–300, а хоча б 20 тисяч людей.
Леонід Палажченко 1990 року переїхав до Києва, працював науковим співробітником Інституту землеробства Української академії сільськогосподарських наук. Помер 1 грудня 1993-го року на робочому місці. Валерій Заїка досі живе в Чернігові. Чотири роки тому очолив обласну організацію партії "Собор".
927 мітингів і маніфестацій відбулося в Українській РСР протягом 1989 року. Найбільше — 201 — у Львівській області. Їхніми учасниками стали понад півмільйона осіб. Основним організатором був Народний рух України за перебудову. В західній частині республіки демонстрації проходили в основному під політичними гаслами — вимагали незалежності, реабілітації УПА, розвитку української мови. На сході більше переймалися економічними питаннями.
