Для більшості українців назва міста Донецьк і Луганськ вже настільки звичні, що здається були такими завжди. Однак останні події в Україні засвідчили, що для багатьох мешканців шахтарського краю Донецьк досі залишався Сталіно, а Луганськ - Ворошиловградом.
Насправді, місто Донецьк до 1924 року та під час окупації нацистами 1941-1943 рр. називалося Юзівкою. Кілька місяців у 1923 році — Троцьк(!), на честь Льва Троцького. У 1924-1929 рр. — Сталін, на честь сталелітейної промисловості. У 1929-1961 рр. — Сталіне (російською — Сталино), вже на честь Йосифа Сталіна. Перша назва міста походила від прізвища бізнесмена з Великої Британії валійця Джона Юза (Хьюза, Hughes), який у 1869 року розпочав будівництво на території майбутнього міста металургійного заводу. У травні 1917 року Юзівка, з населенням вже 70 тисяч мешканців, отримала статус міста.
Сучасну назву місто отримало лише після ХХІІ з’їзду КПРС, який відбувся 17-31 жовтня 1961 року в Москві під керівництвом Микити Хрущова. Цей з’їзд не тільки півстоліття тому оголосив про будівництва комунізму в СРСР до 1980 року, але й активізував боротьбу, розпочату ще на XX з’їзді КПРС у 1956 році, з так званим культом особи Сталіна. Внаслідок цього в СРСР були перейменовано міста і населені пункти, названі на честь Йосифа Сталіна та деяких інших більшовицьких вождів. На час перейменування в Ростовській області Росії вже існувало місто з назвою «Донецк», розташоване на річці Сіверський Донець. Таку назву воно отримало у 1955 році після перейменування міста Гундарівка. Однак цей факт не зупинив «страітєлєй» комунізму і місто Сталіне стало Донецьком. Однак на гербі міста красується назва його російського міста-двійника «Донецк» та «1869» – спогад про його засновника Джона Хьюза.
Символічно, що місто розбудовувалося і отримувало назви районів і вулиць виключно за ленінсько-сталінським вченням.
Судіть самі.
До Ленінського, Калінінського, Куйбишевського районів, заснованих у 1926 pоці, Петровського (1932 р.), Кировського (1937 р.) і Пролетарського (1958 р.) при Леоніде Брежнєвє в місті з’явилися також не меш більшовицькі назви, а саме: Ворошиловський (1973 р.) та Будьоновський (1980 р.) райони. Серед них якось по-сирітські і дивно притулився Київський район міста (1967 р.). Водночас місто Луганськ, який був Ворошиловградом у 1935-1958 рр. та у 1970-1990 рр. поділено на чотири райони райони, два з яких названо на честь більшовиків: Ленінський, Артемівський, а третій, найбільший з площею, має типову комуністичну назву Октябскій (Жовтневий).
Варто нагадати усім українціям, що сучасна назва міста і області походить від назви річки Сіверський Донець, яка тече на півночі області. Хоча місто насправді розташовано на річці Кальміус. Сі́верський Доне́ць (розмовною українською мовою — Дінець, Донець, російською — Северский Донец, розмовною росіфйською мовою — Донец) — четверта за розмірами річка України, права й найбільша притока Дону тече через Бєлгородську і Ростовську області Росії, Харківську, Донецьку й Луганську області України. Перша частина назви річки походить від сіверян — східнослов’янського племені, що жило в басейні річки Десни та за течіями річок Сейм, Сула, Псел і Ворскла. Головні міста сіверян: Чернігів, Новгород-Сіверський, Любеч, Глухів, Путивль, Курськ. На думку деяких істориків саме по річках Десні, Сейму і Сіверському Донцю у Х столітті ходили давньоруські князі з Чернігова у Тмутороканське князівство, розташоване на Таманському півострові. Друга частина назви Сіверський Донець похідна від назви річки Дон, що скіфсько-осетинською мовою означає — «вода». Від назви цієї річки походить також і широко вживана назва як Донбас, що є скороченням від Донецький вугільний басейн. Крім міста Донецьк, на Донбасі є ще міста Сіверськ (назва має з 1974 р.). та чомусь «Сєвєродонецьк» (1950 р.). Хоча за чинним українським правописом треба — Сіверськодонецьк.
Шкода, що багато хто й досі не може чи не бажає відрізнити своїх пращурів сіверян від російського «сєвєра», тобто півночі. І це при тому, що з часу появи на мапі України міста Донецьк промайнуло вже більше півстоліття. Тож те що відбувається зараз на Донбасі є наслідком тотального багаторічного насаджування мешканцям цього українського краю комуно-імперськими ідеологами ще сталінських міфів. Переконаний, що АТО українських силовиків остаточно перетворить Сталіно і Ворошиловград на українські міста Донецьк і Луганськ.
