Початок » 2026»Вересень»4 » Боротьба за національний синьо-жовтий прапор над Черніговом
Боротьба за національний синьо-жовтий прапор над Черніговом
10:00
Часто можна почути, що Україна здобула незалежність випадково. Чи то через процеси, що відбувалися в Москві, чи то завдяки винятково боротьбі українських патріотів на
західних теренах нашої держави. А на Сході і в Центрі за незалежність ніхто не боровся,
ну хіба що жменька затятих рухівців.
На початку 90-х років минулого століття, щоб підняти над державними установами на місцях синьо-жовтий прапор, потрібно було прикласти неабиякі зусилля.
Безумовно, проголошення 12 червня 1990 року Російською Федерацією Декларації
про суверенітет підштовхнуло і Верховний Совєт УССР (поки йшов у Москві останній
XXVIII з’їзд КПСС) 16 липня того ж року ухвалити Декларацію про державний суверенітет України, а Київраду – прийняти історичне рішення про підняття перед будинком
Київсовєта національного українського синьо-жовтого прапора. Завдяки активній під-
тримці десятків тисяч киян влада не наважилась перешкодити втіленню цього рішення
в життя. Тому синьо-жовтий прапор замайорів на київському Хрещатику вже 24 липня
1990 року задовго до Дня незалежності України.
Ця подія надихнула чернігівських рухівців на збір підписів під зверненням до голів
виконкомів обласної, міської і районних совєтов та народних депутатів із закликом під-
няти над будівлями цих установ українські національні синьо-жовті прапори. До Черні-
гівського міського совєта народних депутатів рухівцями було передано понад 900 підписів на підтримку цього звернення.
7 грудня 1990 року 4-а сесія Чернігівського міського совєта народних депутатів, за
ініціативи депутатів – членів Народного руху України А. Т. Бабкіна, В. Л. Дворянкова,
С. В. Соломахи, І. З. Чеха розглянула питання про підняття над будівлею совєта національного українського синьо-жовтого прапора поряд з державним червоно-синім УССР.
Але якщо за поіменне голосування з цього питання висловилась більшість із 46 членів
демократичної депутатської групи «Чернігів», яка була в опозиції до влади, то за те, щоб
підняти український національний синьо-жовтий прапор над міським совєтом поіменно
проголосувало лише 22 депутати зі 149. Проти висловились 70 депутатів, утрималося –
19.
За регламентом у Чернігівській міській раді (совєті) І (21) демократичного скликання (1990-1994) поіменне голосування відбувалося, якщо за це проголосувало понад 1/5
частини депутатів від загального складу ради, тобто більше 30 депутатів. Ця норма дія-
ла в той час і у Верховній Раді (Совєті) України (УССР). У зв’язку з цим тільки у 1990 році
за ініціативи демократичної депутатської групи «Чернігів» на 2-й сесії поіменно голосу-
вали по двох питаннях, на 3-й сесії – 4, на 4-й сесії – 3.
Половина депутатів, які проголосували «за» національний український синьо-жовтий прапор, на той час були працівниками найбільшого підприємства області – виробничого
об’єднання «Чернігівський радіоприладний завод», а саме: А. Т. Бабкін, І. М. Биченок,
В. Л. Дворянков, М. О. Зінченко, М. В. Кабенок, В. А. Кідяєв, С. В. Соломаха, І. З. Чех,
О. М. Шмотін, С. Г. Щербаков, Т. П. Яременко. Це засвідчило, що більшість делегованих
радіоприладниками депутатів підтримують ідею суверенітету України.
«За» проголосували також представники трудових колективів підприємств, установ та медичних закладів міста: В. І. Бабич, А. А. Баранов, С. І. Богдан, М. О. Дудко,
А. А. Карнабед, Т. С. Курбацька, В. М. Молочко, Р. С. Петрук, Г. В. Раков, О. Я. Сокольська, М. П. Слюсаренко.
Серед тих, хто в кінці 1990-го року ще сумнівався, що колись настане 24 серпня
1991 року і проголосував проти, більшість керівників різного рівня, відомих на Чернігівщині діячів, зокрема, В. П. Борисенко, В. Г. Виноградов, М. П. Дейкун, В. Ф. Демшевський, О. Г. Ісаханов, В. А. Косих, В. П. Купріяненко, В. В. Мельничук, В. П. Павленко,
В. Л. Пахар, В. М. Тканко, Г. В. Якубова.
Натомість 7 грудня 1990 року було ухвалено рішення «звернутися до Верховної Ради
УРСР з проханням про прискорення розгляду питання про національну символіку» та
«доручити комісії з народної освіти, культури, фізичної культури та спорту створити
робочу групу вчених, істориків, краєзнавців по більш глибокому вивченню історичної
символіки м. Чернігова і Чернігівщини».1
Удруге до розгляду цього питання у Чернігівській міській раді повернулися лише після проголошення Акту незалежності України 29 серпня 1991 року на 7-й сесії міської ради,
в якій взяв участь і виступив голова Чернігівської крайової організації Народного руху
України В. Ю. Сарана. Дебати з цього питання в сесійній залі були гострими.
Щоб якимось чином спонукати голосувати опонентів, член депутатської групи «Чернігів»
С. В. Соломаха безпосередньо перед початком поіменного голосування виступив із
заявою: «У мене є пропозиція. Я буду виступати тільки від себе, як член РУХу. Я вважаю особисто, що «трясущимися» за свої крісла руками не треба нам (нерозбірливо), інші люди
піднімуть і повісять цей прапор. Тому (щоб нікому не було соромно міняти свою позицію)
я залишаю на цей час (сесійну залу), коли буде проходити поіменне голосування».
«За» встановлення синьо-жовтого прапора в залі і над входом в міську раду цього
разу поіменно проголосували 83 зі 117 присутніх на сесії депутатів із загального складу
ради у 149 депутатів, проти – 13, утримались – 10, не голосували – 11.
До речі, якщо голова міської ради В. В. Мельничук та депутати М. П. Дейкун,
В. П. Купріяненко, В. П. Павленко, які були проти під час першої спроби встановлення
синьо-жовтого прапора, проголосували «за», а депутати О. Г. Ісаханов, В. Л. Пахар,
В. М. Тканко, Г. В. Якубова – утримались, то заступник міського голови В. А. Косих разом з депутатом В. Ф. Демшевським і цього разу проголосували проти.
Після оголошення результатів голосування рухівцями було негайно урочисто внесено і встановлено у сесійній залі національний синьо-жовтий прапор, але над будівлею
міської ради піднімати синьо-жовтий прапор керівництво міської ради не наважилося.2
І тільки 4 вересня 1991 року, коли було піднято синьо-жовний прапор над Верховною Радою України, о 19-й годині 20 хвилин того ж дня й над будівлею Чернігівської міської ради замайорів «рухівський» національний синьо-жовтий прапор, який передав голові міської ради відповідальний секретар крайової організації Народного Руху України
М. Д. Данилюк.
Ось як він згадує про цю подію:
«Увечері 4 вересня біля 18.00 тодішній міський голова Валентин Мельничук зателефонував до крайової організації НРУ і запропонував встановити над будинком міської
ради поруч з червоно-синім синьо-жовтий прапор.
На той час в офісі Крайової організації НРУ було більше десяти членів РУХу, проводи-
лись заняття по історії України. Це були в основному молоді рухівці. Тож з синьо-жовтим
прапором і гучномовцем ми негайно рушили до міської ради. По дорозі наша колона з
прапором збільшилась до 50-60 осіб.
Коли я з прапором увійшов до приміщення міської ради назустріч мені вийшов голова міської ради і виконкому Валентин Мельничук, привітав і запропонував разом з
керуючим справами міськвиконкому Миколою Черненьким піднятись на дах будинку і
встановити поряд з синьо-червоним прапором національний український синьо-жовтий
прапор. Це відбулося під гучні оклики «Слава Україні!» чернігівців, що зібралися біля
міської ради».
Над будівлею Чернігівської обласної ради синьо-жовтий прапор був піднятий лише
17 вересня 1991 року.
1 Архівний відділ Чернігівської міської ради Ф.Р.-1. Оп. 1. Спр. 1626. Арк. 77.
2 Збірник «Боротьба за незалежність України у 1989-1992 рр.: Чернігівська крайова організація Народного руху України за перебудову». С. 408-413.
"Чернігівські відомості" №36 від 6-12 вересня 1991 року.
Матеріал з довідника "Чернігів самоврядний: на шляху відновлення національної пам'яті (1990-2025)". С. В. Соломаха. 2026. С 30, 31.
