 Чому виникло це, на перший погляд, дивне питання?
Причина проста: у Чернігові, як і всій країні, відповідно підпункту «є», пункту 4, частини 1 статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» перейменовують вулиці, провулки та інші об’єкти топоніміки населених пунктів, із назвами «Воїнів-інтернаціоналістів» і «Інтернаціональна».
Їх походження початково пов’язано зі встановленням радянської влади в Україні. У 1917–1921 роках діяли так звані більшовицькі «червоноармійські інтербригади», до особового складу яких входили китайці, угорці, чехи, німці, латиші та інші іноземці.
До речі, більшовики полюбляли також створювати каральні загони ВЧК (чекістів) з іноземців. Так, у вересні 1918 року, коли в Богунському полку, який формувався Миколою Щорсом в місті Унеча сучасної Брянської області Російської Федерації, спалахнув бунт проти жорстоких репресій чекістів на чолі з Фрумою Хайкіною, у його придушенні активну участь взяв її загін воїнів-інтернаціоналістів, що складався з китайців. Їх навербували з числа робітників, що були зайняті на будівництві залізниці…
Далі ця назва пов’язується з діяльністю комуністичної партії та агресивною зовнішньою політикою СРСР. Наприклад, у складі так званих Інтернаціональних бригад під час Громадянської війни в Іспанії 1936–1939 рр. на боці республіканського уряду з боку СРСР брали участь підрозділи Червоної армії та кадрові офіцери, які мали підроблені документи та офіційно називалися «добровольцями». Офіційним приводом для вторгнення радянських військ до Угорщини 1956 року, Чехословаччини 1968 року, Афганістану 1979 року було саме «надання інтернаціональної допомоги» та виконання «інтернаціонального обов’язку».
Щодо останньої комуністичної агресії проти Афганістану. Український та інші народи СРСР за імперіалістичні амбіції московських вождів у чужій країні тільки за офіційними даними заплатили 15.051 життів своїх синів на виконання цього самого «інтернаціонального обов’язку». Ще 54 тис. осіб було поранено і 414.000 хворіли. Неофіційна статистика малює ще більш трагічні наслідки комуністичної авантюри: 140.000 людей вбито, а 350.000 поранено. ЗА ЩО?
У перші роки радянської війни в Афганістані комуністичне керівництво заборонило відкрито ховати загиблих воїнів, вказувати на могилах, де і чому їх було вбито. Соромилося. Ось вам і витоки сучасної традиції ставлення до «добровольців» – військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації, які загинули під час агресії проти України.
І наскільки образливо після цього для ветеранів війни в Афганістані 1979–1989 років і всіх нас звучать ці радянські маскувальні терміни: «воїни-інтернаціоналісти», «інтернаціональний».
У Чернігові, як і усій країні, щорічно 15 лютого традиційно відзначається завершення ганебної війни, вивід радянських військ із Афганістану. Пам’ятаємо і оплакуємо всі жертви тодішньої афганської війни біля пам’ятного знаку загиблим в обласному центрі.
Пишаємося, що ветерани тієї війни у лавах Збройних сил України з честю вже понад 20 років виконують миротворчі функції ООН у критичних районах світу. І вважаються одними з найкращих!
Горді ветеранами афганської війни – українськими патріотами, які у повній мірі використали свій бойовий досвід і героїчно зупинили сучасного російського агресора, захищають Україну, усіх нас.
А московський Кремль, який оголосив себе спадкоємцем СРСР, нехай ображається на Чернігів та всю Україну, що таємне завжди стає відомим, а брехня буде засуджена і відкинута.
Нехай Кремль сумує, що українські ветерани афганської війни зламали загарбницькі плани «русского мира», новітньої версії російського «інтернаціоналізму».
Сергій Бутко,
представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області
|
