Десять років тому, 8 червня 2003 року в місті Чернігові (в/о №206) відбулися проміжні вибори народного депутата України. Ще не забули? Ці вибори дозволили партії влади за рік до початку президентських перегонів відпрацювати брудні технології, які потім були застосовані у І-му і ІІ-му турах президентських виборів 2004 року та наступних виборчих кампаніях в Україні.
Судіть самі.
Перемогу здобув мешканець міста Харкова, президент акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» безпартійний самовисуванець Олександр Ярославський. Живцем його чернігівці побачили тільки на стадіоні імені Гагаріна під час концерту поп-групи "Блестящие" та відомого співака Павла Зіброва, влаштованого для працівників бюджетних установ міста. Майбутній мільярдер тоді на прохання співака сказати тепле слово своїм виборцям вигукнув слово – «шуба». На цьому спілкування грошовитого кандидата з виборцями і завершилося.
Обрання нардепом Ярославському забезпечили не тільки низька активність виборців, але «благодійні» приймальні його брата-нардепа, ретельно підібраний склад виборчих комісій, кандидатів-опонентів. Звісно, не обійшлося без фальсифікацій – підкуп виборців, голосування за інших, виборчі «каруселі».
До речі, з 38-ми зареєстрованих кандидатів четверо були з прізвищем Приходько, 3 – Вітренко, 2 – Іванов, 2 – Ярославський. Однак до дня голосування 16 кандидатів знялися з перегонів. Небезпечну тоді прогресивну соціалістку Наталію Вітренко окружна виборча комісія зняла з перегонів в ніч перед виборами. Опозиція режиму Кучми, яка на той час ототожнювалася з блоком «Наша Україна», була фактично усунута від перегонів завдяки бурхливої діяльності соціалістів. На виконання домовленостей за підтримку соціалістами В. Ющенка на наступних президентських перегонах їй довелося зняти своїх висуванців Валентина Приходька і Людмилу Івашко. Це сталося завдяки Миколі Рудьковському, якому вдалося нав’язати свого «єдиного опозиційного» кандидата – поета, головного редактора обласної молодіжної газети «Гарт» безпартійного самовисуванця Дмитра Іванова.
Значний внесок в перемогу О. Ярославського внесли виборчі комісії.
Головою окружної виборчої комісії по в/о 206 ЦВК призначило представника від Партії Всеукраїнське об’єднання лівих «Справедливість», проректора Чернігівського державного інституту економіки і управління, члена партії «Демократичний союз» Анатолія Мельника.
Його заступником став представник від блоку «За Єдину Україну!», голова секретаріату Чернігівської обласної організації Народно-демократичної партії Юрій Гранчак.
Секретарем ОВК – представник від партія «Нова генерація України» завідуюча відділом обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка безпартійна Анна Дрозд. До речі, головою партії «Нова генерація України», яка висунула до ОВК цю кандидатуру, тоді був Юрій Мірошниченко. З березня 2010 року він працює представником Президента України у Верховній Раді України і є чи головним спікером Партії регіонів на телевізійних ток-шоу.
Не пасе задніх і колишній голова ОВК №206 Анатолій Мельник. У 2010 році його обрано по списку Партії регіонів депутатом Чернігівської обласної ради. Партія влади високо оцінила його професійні якості. Йому довірено очолювати цю обласну раду.
Валентин Мельничук, завдяки якому і відбулися ці проміжні вибори після складання депутатських повноважень у зв’язку з призначенням вдруге губернатором, зараз працює заступником голови Чернігівської обласної ради. Цікаво, що його у 2010 році обрано депутатом цієї облради по списку Соціалістичної партії України, яку в області очолював тоді Микола Рудьковський. У 2012 році колишній соціаліст отримав мандат народного депутата у мажоритарному виборчому окрузі № 210 (центр - м. Прилуки) як самовисуванець, але увійшов до фракції Партії регіонів.
Отриманий на проміжних виборах в Чернігові результат, без сумніву, виправдав очікування партії влади.
У виборах 8 червня 2003 року в м. Чернігові взяли участь 73276 виборців або тільки 40,5% від тих, що були включені у списки.
Олександру Ярославському виборчі комісії нарахували 19846 бюлетенів (27,08%); головному редактору обласної молодіжної газети "Гарт" Дмитру Іванову – 17445 (23,82%); члену політичної партії «Трудова Україна», тимчасово не працюючій Олександрі Кужель – 10280 (14,02%). Жодного кандидата не підтримали 8201 (11,19%) виборців. Недійсними ДВК визнали 7849 бюлетенів (10,71%).
Як же склалася доля лідерів симпатій чернігівців у далекому 2003 році?
Олександр Ярославський отримав визнання як генеральний інвестор і координатор підготовки міста Харкова до футбольного Євро-2012.
Дмитро Іванов у 2010 році отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка і Указом Президента України від 12 липня 2010 року призначений членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Олександра Кужель з грудня 2012 року – безпартійний народний депутат України по партійному списку ВО «Батьківщина», де очолює комітет з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики. Її рідну партію «Трудова Україна» ("Сильна Україна") у 2012 році напередодні парламентських виборів було ліквідовано, а її члени на чолі Сергієм Тигіпко влилися у Партію регіонів.
Життя більшості чернігівців за десять років після виборів навряд чи так покращилося. Хиба що на стадіоні імені Гагаріна рівно через 10 років замість концерту на підтримку грошовитого кандидата чернігівська молодь гаряче вітала виступ популярного українського гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука. Отже, нинішні можновладці мають «цінний» досвід розводити власних громадян – виборців як «кошенят» і впевнені, що будуть так робити й надалі.
Чи зможе виборець засвоїти гіркі уроки і захистити власні інтереси, а також інтереси всієї нації і держави?
