На сьогодні у Мені 94 вулиці і 33 провулки. Добра половина з них мають відверто більшовицько-комуністичні назви: Артема, Воровського, Ворошилова, Жовтнева, Комсомольська, Червоноармійська… Кажуть – це наша історія. Яка? З маузером, розстрілами, Соловками, паличками за трудодні, голодною смертю?
Видатні меняни Крупська і Енгельс
Шановні земляки, давайте подумаємо разом. Без емоцій, чиста логіка.
Не будемо копирсатися в болючих ранах Великої Вітчизняної війни. Замордовані герої-комсомольці, полководці, визволителі від окупантів. Це дійсно історія, наша історія. Але яким боком до нас російський більшовик Яків Свердлов, комуніст Сергій Кіров, який очолював розстріли невдоволених робітників, червоноармійців та священослужителів? Що для України, і Мени в тому числі, зробили дружина Леніна Надія Крупська чи німецький філософ Фрідріх Енгельс? Про самого вождя пролетаріату, Ворошилова, Урицького взагалі промовчу.
Невже так нікому і не спало на думку, що історію, писану ріками людської крові, може, і треба пам’ятати, але виносити її на вуличні таблички – це нерозумно і більше схоже на якийсь мазохізм.
13 років без змін
Виявляється, ще 2000 року у міській раді діяла робоча група з перейменування вулиць та надання їм нових або повернення історичних назв. Гортаю документи, є цікаві пропозиції. Так вулицю Крупської пропонувалося перейменувати на Ярослава Мудрого, Урицького – на Грушевського, Леніна – Київський шлях. Свердлова мала стати Піщанівською, Лермонтова – Чугаївською, а Ворошилова та Горького – Гуринівською. Дещо вдалося зробити. Рішенням 16-ї сесії міськради від 19 червня 2001 року вулиця Дзержинського стала Троїцькою, Карла Маркса – Козацькою, перший і другий провулки Леніна – вулицями Ринковою та Індустріальною. Всі інші ідеї так і залишилися на папері та припадають архівним пилом. За 13 років з цього приводу більше не було жодного руху!
Після Майдану та військових дій на сході країни з’явилося кілька нових пропозицій. Ідею Народної ради по перейменуванню Червоної площі у площу Героїв Майдану місцеві жителі не підтримали. Не варто забувати, що назва Красна (гарна, святкова) площа – це історична назва. Інша справа, що сучасні умільці-перекладачі зробили її чомусь Червоною.
Представники Радикальної партії Олега Ляшка запропонували перейменувати вулицю Урицького на Сергія Титаренка (в честь воїна-менянина, загиблого в АТО). Одній з вулиць на Чугаївці депутати пропонували присвоїти ім’я іншого загиблого солдата Максима Андрейченка. Створили комісію по вивченню громадської думки.
– На грудневій сесії міськради будемо рекомендувати депутатам прийняти рішення про перейменування даних вулиць, – говорить голова комісії Олександра Король. – Ніхто із опитаних жителів не висловився проти. До того ж, є ідея міський парк імені Кірова перейменувати у Героїв Майдану.
Про «великі тисячі» і «хай буде»
Декого із менян лякає фінансовий бік справи, адже відмітку у паспорті міняти треба, а це – гроші, ходять чутки, що й немалі.
– Нічого подібного, – запевняє заступник міського голови Юрій Стальниченко. – Зміна реєстрації обійдеться десь у 20 гривень на одну людину. А «великі тисячі» з’являються тоді, коли у громадянина непорядок з документами на право власності на земельну ділянку чи будинок. Але ж приведення документів у порядок не залежить від назви вулиці!
Більше того, можна навіть реєстрацію у паспорті не міняти. Потрібно тільки у міській раді взяти копію рішення сесії, яким затверджено перейменування вулиці чи площі.
Не у цьому головне, а у заяложеному мисленні: «а, хай так буде, як є». Немає пропозицій від жителів міста? Та й що з того. А де ж ініціатива депутатів міськради, роз’яснювальна інформація, робота з виборцями?
Мені особисто не хочеться розповідати сину, що вулицю, по якій ми йдемо, названо на честь «дяді», з вини якого знищено тисячі або й мільйони людей. А вам, шановні?Наше слово
