У кінці 80-х років минулого століття мало хто навіть із земляків знав про існування легендарного борця за незалежність України Левка Лук’яненка (24.08.1928 - 07.07.2018) на честь якого 28 липня 2022 року названо проспект в Чернігові.
Пригадую, як десь в кінці 1988 року вперше почув про Левка Григоровича, коли зустрів в магазині «Прогрес» знайомого по студентському будівельному загону, де разом працювали на будувництві бомбосховищ на Білоцерківській і Чернігівській ТЕЦ у 1974 році, а на той час КДБіста, який по секрету повідомив, що треба бути обережним, бо в Чернігів із заслання повертається відомий і небезпечний злочинець-націоналіст якийсь Лук’яненко.
5 березня 1989 року на запрошення знайомого по Товариству української мови і радіозаводу Миколиа Колесника потрапив на консперативну зустріч з «дисидентом» Лук’яненком укафе «Водник» на Валу. На цій зустрічі за чашкою чаю, як потім з’ясувалося, партійно-саветський пенсіонер Микола Лук’яненко оголосив про створення «Дємократічєскава двіженія содействія перестройкє»..
Звісно, такий Лук’яненко комуно-савєтської виправки у костюмі зі значком журналіста, який закликав до вступу фактично у "Рух 2" викликав у мене певну недовіру.
Отже, КГБ працювало…
Лише 18 травня 1989 року вдалося зустрітися з справжнім легендарним Левком Лук’яненком під час першого масового зібрання представників «неформальних» організацій в Палаці культури химіків виробничого об’єднання «Хімволокно».
Під час цього зібрання несподівано попросив слово незнайомий літній чоловік з незвичними на той час козацькими вусами, який представився юристом Левком Лук’яненком. Його логічно обгрунтований виступ українською мовою з закликом до формування реальної багатопартійності в країні та скасування статті 6 Конституції СССР викликав справжнє захоплення у присутніх.
Мій колега по роботі, інженер-конструктор ВО «ЧРПЗ» росіянин Анатолій Бабкін настільки був захоплений виступом Левка Григоровича, що вискочив відразу після нього на сцену і гаряче підтримав ідею ліквідації монополії КПСС на владу.
Невдовзі після цього, 9 липня 1989 року, було утворено Чернігівську крайову органзацію РУХу, а А. Бабкін, і Л. Лук’яненко, незважаючи на активні намагання діячів КГБістського Руху-2, зірвати делегування Л. Лук’яненка на Установчий з’їзд Руху 8-10 вересня були висунуті делегатами на з’їзд від Чернігівщини.
Мабуть, невипадково увечорі 6 січня 1990 року, напередодні Різдва Христова вибухнула й наробила великого галасу на увесь Савєтській Союз «Ковбасна революція». Вона почалася з інциденту з облвиконкомівською «Волгою» на розі вулиць Рокоссовського і Доценка неподалік від будинку, де мешкав по вулиці Рокоссовського, 41-Б Левко Лук’яненко після першого 15-річного ув’язнення за виношування ідеї відокремлення України від СРСР.
Звісно, не випадково, що саме на хвилях «Ковбасної революції» на виборах 4 березня 1990 року рухівці Анатолій Бабкін і я (по виборчому округу № 76 вул. Доценка, 8-14, 18) були обрані мешканцями мікрорайону Бобровиця, де переважали працівниками ВО "ЧРПЗ", депутами міської ради, а А. Бабкін ще й одночасно депутатом обласної ради.
Водночас на цих же виборах галичани обрали Левка Лук’яненка народним депутатом України по ВО № 196 (Івано-Франківська обл.).
Переконаний, що після перейменування міською радою вулиці Рокоссовського на проспект Левка Лук’яненка на часі перейменувати вулицю Доценка на Народного спротиву або Рухівську.
Сергій Соломаха,
член Руху з 1989 року
Установчий з'їзд РУХу 8-10 вересня 1989 року
Чернігівська делегація УРП на "Ланцюгу єдності"
Левко Лук'яненко на "Ланцюгу єдності" 21 січня 1990 року
Батурин "Дзвін -90"
Левко Лук'яненко у колі чернігівських однопартійців УРП.
