14 березня 2012 року в Чернігівській обласній раді відбулося презентація дослідження «Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес», здійсненого Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) за підтримки закордонних структур з Канади, Нідерландів, Швеції, Швейцарії. За даними цього дослідження Україна, наприклад, займає 152 місце серед 183 країн світу в рейтингу Doing Business 2012, який є показником сприятливості інвестиційного клімату. При цьому таке «високе» місце досягнуто завдяки 24 місцю щодо можливості отримання кредитів (бо майже всі банки в країні належать іноземцям) та 44 місця стану виконання контрактів. У той же час Україна впевнено займає 181 місце по кількості і складності сплати податків та 180 місце по умовах отримання дозволів на будівництво. Для порівняння: Казахстан посідає на 47 місце в рейтингу Doing Business 2012, Польща – 62, Республіка Білорусь – 69, Киргизія – 70, Молдова – 81, Російська Федерація – 120. Головними перешкодами для покращання розвитку підприємництва в Україні дослідники з IFC вважають обтяжливу систему дозволів, державний контроль та технічне регулювання з боку держави. На дотримання цих регуляторних процедур за оцінками IFC у 2010 році бізнес витратив біля 7,2 млрд. грн., що є еквівалентом вартості праці 195 тисяч осіб протягом року в Україні. Найбільш активними контролюючими органами в Україні є податкова служба, а також пожежники та санітарно-епідеміологічна служба. Звісно, автори дослідження зазначають, що Україна «почала демонструвати позитивні ознаки створення сприятливих умов для зростання бізнесу та поліпшення інвестиційного клімату. Проте ці позитивні кроки були знівельовані незадовільною реалізацією реформ». Невже проблема в цьому? Варто нагадати, що саме прем’єр-міністр Микола Азаров є творцем податкової системи України, яка разом з іншими контролюючими органами держави, була і залишається ефективним інструментом «приборкання» бізнесу, який спроможний фінансувати опозиційні партії на виборчих перегонах. Зокрема, за допомогою «компромату», що був зібраний на підприємців депутатів-мажоритарників «орлами Азарова», Л. Кучма 226 голосами мобілізованих нардепів посадив у 2002 році керівника своєї Адміністрації В. Литвина у крісло голови Верховної Ради України. За ці "послуги" М. Азаров отримав посаду першого віце-прем’єр-міністра та одночасно міністра фінансів України, а його висуванець - посаду прем’єр-міністра. У 2010 році за таким же сценарієм Партія регіонів на чолі з тим же М. Азаровим «оформила» перемогу на президентських перегонах В. Януковича у стабільну більшість в парламенті за допомогою так званих депутатських «тушок», а на місцевих виборах 2010 року святкувала перемогу в більшості областей України. Тож не важко припустити, що активність контролюючих органів під орудою М. Азарова зменшиться, а отже інвестиційний клімат в Україні поліпшиться, лише після того як весь «опозиційний» бізнес буде знищено, або він опиниться під повним контролем Партії регіонів. Але чи варто чекати на інвестиції після такого «покращення» інвестиційного клімату в Україні ?
Сергій Соломаха
P.S. Надходження прямих іноземних інвестицій в Україну за даними Державної служби статистики України в доларах США: 2001 р. – 769 млн.; 2002 р. – 698 млн.; 2003 р. – 1411 млн.; 2004 р. – 1711 млн.; 2005 р. – 7533 млн.; 2006 р. – 5737 млн.; 2007 р. – 9218 млн.; 2008 р. – 9903 млн.; 2009 р. – 4654 млн.; 2010 р. – 5759 млн.
