За інформацією Чернігівської райдержадміністрації розроблено положення про нову нагороду:

Кого і чим нагороджуватимуть?

Переможців висуватимуть самі ж педагогічні колективи на початку навчального року. Потім клопотання про присудження Премії подається до відділу освіти. Остаточне рішення про нагородження приймається на засіданні постійної комісії районної ради з питань освіти, культури, релігії, засобів масової інформації та зв’язків з політичними партіями та колегії відділу освіти Чернігівської райдержадміністрації.

Трьом переможцям урочисто до Дня працівника освіти вручатимуть дипломи лауреатів, а також грошову премію:
І-ша премія – 3 мінімальні заробітні плати;
ІІ-га премія – 2 мінімальні заробітні плати;
ІІІ-тя – 1 мінімальна заробітна плата.

За що даватимуть Премію?

У Положенні про заснування Премії наведено перелік таких заслуг. Наводимо деякі з них:
- особливі успіхи у здійсненні навчання і виховання підростаючого покоління;
- розроблення і впровадження нових технологій навчання;
- створення підручників, навчальних посібників, педагогічних програмних засобів навчання, в тому числі електронних;
- перемога в конкурсах професійної майстерності;
- підготовка переможців Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових предметів, конкурсів Малої Академії Наук, професійної майстерності;
- створення умов для здобуття якісної освіти дітьми-сиротами та дітьми, які позбавлені батьківського піклування; особами, що потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Під час визначення переможців, підкреслила заступник начальника відділу освіти райдержадміністрації Лідія Гаєвська, оцінюватиметься увесь спектр педагогічної діяльності сучасного вчителя і вихователя. Отже Премія сприятиме визнанню високої педагогічної компетенції вчителів нашого району.

Премія імені Миколи Мглинцева

Премія носитеме ім’я знаного седнівського педагога Миколи Федоровича Мглинцева (1867 – 1947 рр.).

Микола Мглинцев почав вчителювати в 1889 році – давав уроки в початковій школі в Седневі, пізніше – в міністерському училищі.

У 1918 році у Седневі відкрилась «Вища початкова школа» і Вище навчальне училище, які з 1920 року реорганізувалися у трудову 7-річну школу, яку і очолив Микола Федорович.

Згодом, уже в середній школі працював старшим учителем, і, врешті завучем. Дуже любив поезію, часто декламував, і загалом привчав молодь до прекрасного. Він згадував: «Я завжди тримався одного – дати дітям знання, виховати почуття любові до Батьківщини». Найбільше прагнув виховувати в дітях патріотизм і духовність.
Під час німецької окупації Микола Федорович не покинув Седнів, але й відмовився співпрацювати з німцями. Від голодної смерті його врятували учні, які стали партизанами. Відразу після звільнення Седнева у 1943 він зібрав учителів, разом взялися відновлювати класи у лизогубівському маєтку. Спочатку це був лише один клас із дітей різного віку.

Микола Федорович втратив сім’ю – дружина і донька померли від тифу, а сина, колишнього воїна Армії Української Народної Республіки, було репресовано. Тож решту життя присвятив своїм учням, працюючи в Седнівській школі на посаді завуча школи, викладав географію.

В переможному 1945 році, 8 серпня, Указом Президії Верховної Ради УРСР за видатні заслуги в області виховання і навчання дітей, за активну участь у громадському житті удостоєний звання «Заслужений учитель школи Української РСР». Це був 55-й рік його педагогічної діяльності.

Через два роки, у 1947, учителя не стало. В Седневі й сьогодні ще живуть колишні вихованці Миколи Млинцева, на його могилі встановлено пам’ятник, а жителі селища різних поколінь бережуть пам’ять про знатного земляка.