Чернігівська обласна організація Української народної партії глибоко сумує з приводу великої втрати українців – смерті заслуженого діяча мистецтв України, заслуженого працівника культури України, керівника відомого вітчизняного музичного мистецького колективу – хору ім. Дмитра Бортнянського Любомира Боднарука. У 1996 році на мистецькому горизонті України з’явився Чернігівський камерний хор ім. Дмитра Бортнянського обласного філармонійного центру фестивалів і концертних програм. Хор, за визнанням мистецтвознавців та фахівців музичного мистецтва, став одним з найдинамічніших художніх колективів нашої держави, який очолив відомий культурно-громадський діяч і хоровий диригент Любомир Боднарук. Його творча біографія – вагома відповідь тим силам, котрі ще й сьогодні виношують ідею поділу України на так званих «східняків» та «західняків»... Народився Любомир Мирославович на Тернопільщині, у древньому Чорткові. Його батьки були ремісниками, тож Любомир з дитинства, попри прихід на західноукраїнські землі червонозоряних «визволителів», всім єством всотував дух української глибинки. До того ж, зростав в родині справжніх українських патріотів. Народна пісня в самому укладі життя Боднаруків посідала чи не найпочесніше місце. Мати Любомира, Розалія Василівна, співала в церковному хорі і часто брала сина з собою. Через раннє дитинство хлопчика жорстоко прокотилася хвиля сталінських репресій – за сфальсифікованим звинуваченням було ув’язнено батька, Мирослава Миколайовича. Він перебував у тій колоні в’язнів Чортківської тюрми, яких гнали етапом на Умань, а 5 червня розстріляли. У воєнні роки осиротіла родина Боднаруків пережила у батьківському селі матері Любомира – Шманьківцях, на батьківщині творця «Червоної калини» Степана Чарнецького. Там хлопець закінчив початкову школу, а відтак навчався у Чортківській школі №1 – теперішня гімназія «Рідна школа» ім. Маркіяна Шашкевича. Ще в шкільних стінах в хлопцеві розпізнали великого музиканта. А потім було навчання у Чернівецькому музичному училищі, на відділі хорового диригування. Відтак, перший очолюваний ним колектив – жіночий хор клубу медпрацівників у Чернівцях. Наступний - ансамбль пісні й танцю Чернівецького медінституту. Цей період співпав з початком педагогічного шляху Любомира Боднарука - він працював викладачем з диригування у Чернівецькому училищі культури. Посада хормейстера Гуцульського ансамблю пісні і танцю Івано-Франківської обласної філармонії започаткувала черговий етап творчої біографії митця. З Гуцульським ансамблем пісні і танцю Любомир Боднарук об’їздив тоді всю країну. Українці з усіх куточків плакали від надміру почуттів, слухаючи професійне виконання так дорогих їх серцю народних та сучасних пісень. У 1967 році Любомир Мирославович очолив дитячу музичну школу та почав завзято розвивати хоровий рух. У Галичі ще потужніше розвинулося творче реноме Любомира Боднарука: ним були створені Галицька самодіяльна хорова капела, хор вчителів, чоловічий квартет будинку культури, камерний хор музичної школи. 1968 року Любомир Боднарук став студентом факультету хорового диригування Львівської державної консерваторії імені М.Лисенка. А від 1984 року маестро працював в Чернігівському музичному училищі ім. Л.Ревуцького, обіймаючи посаду заступника директора з навчальної роботи. Спершу керував студентським хором. І поєднував творчість з активною громадською роботою, котру, проте, теж неможливо не «охрестити» творчою: очолював обласний відділ хорового товариства ім. М.Леонтовича, був головою обласного відділення Фонду культури України. Поступово склалися передумови для заснування в Чернігові професійного камерного хору. Давня мрія пана Любомира нарешті почала ставати реальністю. Урочиста презентація новоствореного хорового колективу відбулася 6 квітня 1997 року на сцені обласного академічного музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка та 14 грудня 1997 року на сцені колонного залу ім. М.Лисенка Національної філармонії. Смерть маестро – це важка й відчутна втрата не лише для Чернігівщини, але й для України, усіх її патріотичних сил, усіх, кому рідною й дорогою серцю є Україна. Особистість Любомира Боднарука, його талант та мистецький доробок залишаться незгасимою зіркою на небосхилі народної пам’яті.
Чернігівська обласна організація Української народної партії
