Помер Іван Плющ. Він давно боровся з онкологічним захворюванням, тому й не було його ні чутно, ні видно на політичному обширі.
Іван Плющ - видатний державний діяч української держави, Герой України, двічі очолював Верховну Раду України і запам'ятався своїм незнищенним народним гумором.
Плющ народився 11 вересня 1941 року в Борзні. У 1956-1959 рр. навчався в Борзнянському сільськогосподарському технікумі. З 1959 р. працював бригадиром овочівників радгоспу, начальником дільниці. У 1962 р. Іван Плющ вступив в КПРС. У 1967 році закінчив Українську сільськогосподарську академію, здобув спеціальність агронома. Працював головою колгоспу ім. Кірова і радгоспу їм. Леніна Баришівського району. У 1979 році закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС.
Працював завідувачем сільськогосподарського відділу Київського обласного комітету КПУ, завідувачем відділу сільського господарства і харчової промисловості. З 1981 по 1984 рр. Іван Плющ працював директором київського спеціалізованого тресту овочево-молочних радгоспів. У 1984 був призначений першим заступником голови виконкому Київської обласної ради. У 1990 році очолив Київську обласну раду.
На парламентських виборах у березні 1990 р. Іван Плющ, обраний в депутати від Комуністичної партії України. У Верховній Раді першого скликання Плющ був обраний першим заступником голови Верховної Ради, а після обрання Леоніда Кравчука президентом України (5 грудня 1991) - головою Верховної Ради. У 1991 році Плющ вийшов із лав Компартії.
Його роль у проголошенні незалежності України велика - коли Івашко втік у Москву, сесією Верховної Ради керував Іван Плющ і саме за його головуванням було проголосовано декларацію про незалежність. Всі (крім комуністів, звісно) стали вітати автора Декларації - Левка Лук'яненка, на вулиці також вирувала радісна українська стихія, а Іван Плющ йде між рядами і каже сумовито:" А Івана ніхто й не вітає!". Тоді вже опам'яталися...
Іван Плющ запам'ятався українцям як політик з почуттям гумору. Засідання Верховної Ради спікер парламенту вів "розкішним" суржиком, при цьому замість літери "ф" часто вживав "хв", як це й характерно для українського мовлення. Його висловлювання на засіданнях Верховної Ради стали афористичними. Серед найпопулярніших: "Депутат! Депутат! Не пам'ятаю хвамілії - той, шо у піджаку! Відійдіть від мікрохвона і займіть своє місто", "Депутат Заєць! Не стрибайте по залу!", "Включіть мікрохвона у задньому проході", коментар щодо проблеми із внесенням до порядку денного одного із законопроектів: "Вони хочуть впхнути невпихуєме".
В той же час він був свідомим свого призначення державником. Пам'ятаю, як у майстерні народного художника Володимира Ємця, куди я його ледве довів через хвору ногу на 5 поверх (а про ногу він уже сказав лише, коли стали підніматися), Іван Плющ розповідав про політ з Південної Америки з віце- президентом Росії Руцьким. Тоді тільки хитра дядьківська дипломатія Івана Плюща врятувала нас від міжнародного скандалу, а Іван Плющ висловлювався однозначно про російську імперську натуру.
У мене особисто з Іваном Плющем були часто непрості стосунки - скажімо, навіть у Крутах, було, лаялися, коли я посмів покритикувати нехлюйство будівельників на його дітищі - маєтку Куліша у Мотронівці. В той же час, коли НДП, до якої він тоді належав, захотіла в Чернігові видавати свою газету, Іван Степанович сказав: "Нашо вона нада - он Василь "Сіверщину" видає і хватить!".
Зрештою, саме Іван Плющ врятував приміщення чернігівської "Просвіти" від загарбання ненаситним чиновником - подзвонив своєму керівному протеже і каже:" Володя, тобі шо - врагов мало? Не чіпай Василя!". Це непередавано, як він умів концентрувати свої вимоги і пропозиції - з несподіваного ракурсу і так, що не відступиш...
Запам'ятався він ще й ...рижієвою олією. Так, це саме Іван Плющ відродив цю смачнющу олію - десь побачив у бабусі якоїсь в городі латку рижія, змусив Івана Іванія, борзнянського підприємця, посіяти його, розвести і давити олію. ще й показував як її треба їсти - руками брати хліб, мочати, щоб аж по пальцях текло... М-м., смачно!
Хай Господь упокоїть душу новопредставленого Івана у місці квітучім, де нема ні журби, ні зітхання!
Василь ЧЕПУРНИЙ
Із списку активних учасників боротьби за незалежність України, державотворення й розбудову громадянського суспільства на Чернігівщині
Плющ Іван Степанович (11.09.1941 р. н. в м. Борзна), український державний діяч, народний депутат І-ІV, VІ скликань, двічі голова Верховної Ради України (05.12.1991–14.05.1994; 01.02.2000–11.05.2002).
З 6 червня 1990 року – перший заступник Голови Верховної Ради України.
16 липня 1990 року під його головуванням Верховна Рада України прийняла «Декларацію про суверенітет України».
Сприяв створенню Історико-меморіального музею-заповідника Пантелеймона Куліша «Ганнина Пустинь» в с. Оленівка Борзнянського району (1999–2002).
Герой України (2001).
("Чернігівщина: 20 років незалежності України". Довідник, Чернігів, 2011)
