Початок » 2022»Червень»6 » Рік тому перестало битися серце найстарішого рухівця Чернігівщини
Рік тому перестало битися серце найстарішого рухівця Чернігівщини
14:22
Рік тому, 4 червня 2021 року перестало битися серце Михайла Данилюка, борця за незалежність України в ХХ-му столітті, політв’язня часів комуністичного тоталітарного режиму, одного з організаторів й керівників Чернігівської крайової організації Народного Руху України.
Михайло Дмитрович народився 21 грудня 1927 року в селі Монастирчани Богородчанського району Івано-Франківської області.
Здобув дві вищі освіти: вчителя в Станіславському учительському інституті в 1957 році та гірничого інженера в Ленінградському гірничому інституті в 1965 році.
До 1947 року працював учителем у сільській школі.
У червні 1947 року українського патріота було заарештовано органами КДБ за антирадянську діяльність і засуджено в жовтні 1947 року особливою нарадою м. Москви на 8 років позбавлення волі. Покарання відбував на крайній півночі і «Воркутлаг».
У 1992 році відновлена Українська держава його реабілітувала.
У 1954 році Михайла Данилюка звільнено із забороною проживання в Україні. Він був змушений працювати на вугільних шахтах Росії. Проте, з 1966 року зумів працевлаштуватися на шахтах західного Донбасу, де трудився на різних посадах – від помічника начальника дільниці до заступника головного інженера шахти.
Після виходу на пенсію у 1979 році переїхав на постійне місце проживання до Чернігова. Працював диспетчером-оператором котельні «Чернігівоблтеплокомуненерго».
Активно включився у національно-визвольну боротьбу з кінця 1980-х років. У 1989 році став членом Товариства української мови імені Тараса Шевченка, одним із засновників «Народного Руху України за перебудову» на Чернігівщині, з травня 1990 року – відповідальний секретар крайової організації Руху.
Був членом комісії з проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, членом обласної комісії по виборах до Верховної Ради України в 1990 році. Організатор і виконавець підняття в 1991 році синьо-жовтого прапора над будинком Чернігівської міської ради.
З ім’ям Михайла Данилюка, скромної людини, талановитого організатора та незламного патріота, пов’язана більшість подій визвольної боротьби та початкового етапу державотворення на Чернігівщині.
У незалежній Україні поважний вік не завадив йому брати активну участь у діяльності Чернігівського Руху, де він був беззмінним членом Ради обласної організації.
Був організатором і головою Чернігівського обласного відділення «Всеукраїнського об’єднання ветеранів», яке серед інших справ у 1997 році взяло участь у спорудженні першого монументального пам’ятника Героям Крут на місці подвигу — символічної могили-кургану. Це було продовженням його особистого внеску у відновленні національної пам’яті про героїв Української революції 1917-1921 років, адже саме в січні 1991 року Михайло Данилюк взяв участь у складі рухівської делегації у встановленні хреста на місці легендарного бою.
Його заслуги перед Україною відзначені орденом «За мужність» (2005 р.); довічною Президентською стипендією (2008 р.); медаллю «Захисник Вітчизни», почесними грамотами Чернігівської міської ради та Чернігівської обласної державної адміністрації, центрального правління Всеукраїнського Товариства «Просвіта» і НРУ; пам’ятним знаком «Гвардія революції».
Немає рік поряд з нами людини прекрасної душі, відкритого і доброго серця, патріота з великої літери, незламного борця за незалежність України у ХХ-му столітті.
Пан Михайло упокоївся на кладовищі в Забарівці поряд з дружиною.
Молимося за упокій душі Михайла Данилюка. Вічна і світла пам’ять йому.
Чернігівська обласна організація Народного Руху України
Рік тому, 4 червня 2021 року перестало битися серце Михайла Данилюка, борця за незалежність України в ХХ-му столітті, політв’язня часів комуністичного тоталітарного режиму, одного з організаторів й керівників Чернігівської крайової організації Народного Руху України.
