Надзвичайна активність усіх без винятку засобів масової інформації (дуже вільних!?) у висвітленні проміжного вироку Печерського районного суду по «газовій» справі Ю. Тимошенко від 11 жовтня 2011 року та реакції на це міжнародної спільноти наштовхує на деякі роздуми:
1. Партія влади показала своєму електорату, що їх вибір був правильний – до влади прийшли справді «круті хлопці», які на вітер слів не кидають.
2. Проросійськи налаштований електорат Партії регіонів через тотальну критику в Європі дій влади за переслідування опозиції в Україні переконався, що Президент не такий вже «проєвропейський».
3. Президент і його оточення конкретно натякнули дуже «непонятлівим» представникам вітчизняного бізнесу, що їх спроби підтримки опозиції є небезпечними не тільки для їх бізнесу, але й їм і їхнім родинам особисто.
4. Опозиція замість захисту прав та інтересів простих українців на тлі погіршення економічної ситуації в країні і непопулярності реформ влади в українців вимушена займатися виключно захистом Ю. Тимошенко, що звісно не підвищує її рейтинг.
5. Президент нарешті отримав на міжнародній арені «козирну карту» у діалозі як з Європою, так і Росією.
Головна мета піар-компанії у ЗМІ: підготувати громадську думку до того, що Україна не здатна самостійно інтегруватися в Європу, бо та не сприймає автритаризм і порушення прав людини.
Отже, Україна може потрапити туди тільки разом з путінською Росією через вступ до Митного союзу і "подальшою інтеграцію в Європу" разом або у складі ЄЕП (Росія, Казахстан, Білорусь, який розпочне діяти з 1 січня 2012 р.) виключно під під патранатом Кремля.
