Початок » 2024»Травень»19 » Тесля депо ст. Чернігів Тихін Соломаха виправданий після 1 року 38 днів перебування в катівні НКВД
Тесля депо ст. Чернігів Тихін Соломаха виправданий після 1 року 38 днів перебування в катівні НКВД
12:50
Третя неділя травня - День пам'яті жертв політичних репресій, встановлений указом Указом Третього Президента № 431/2007 від 21 травня 2007 року.
У Вікіпедії на сторінці села Кархівка Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області серед репресованих жителів Кархівської громади зазначено й мого діда Соломаху Тихона Нестеровича. (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0)
Соломаха Тихін Нестерович, 1892 р.н. с. Кархівка Михайло-Коцюбинського р-ну. Освіта початкова, із селян-середняків, тесля. Проживав у м. Чернігів. Заарештований 03.12.1937 p. за ст. 54-11 КК УРСР. За вироком лінійного суду Південно-Західної залізниці від 10.01.1939 р. виправданий. (ГДА СБ України, м. Чернігів. – Спр. 497-п).
Соломаха Тихін Нестерович (14.06.1893, с. Кархівка, Козельський повіт - 11.01.1977, Яцево).
Одружений. Мав двох дітей. Дружина і дочка померли від тифу.
Мобілізований до царської армії, де зустрів свого старшого брата Юхима.
Служив кондуктором на КВЖД з 15 листопада 1915 року.
У 1924 році повернувся в село Кархівку разом з другою дружиною Єлізаветою Юхимівною Сидоренко, родом з полтавських козаків містечка Хорол, які емігрували до Харбіну, і сином Василем – моїм батьком, який народився 4 квітня 1923 року у м. Маньчжурія.
Повернувся в рідне село й його брат унтер-офіцер Юхим, але помер ще до початку великого терору.
З 1928 року працював на станції Чернігів теслею.
Побудував в Чернігові будинок по вул. Старобілоуська, 7, де на ділянці 12 соток засипав грунтом урвище після видобутку глини.
Завдяки рукописної довідки дослідника злочинів комуністичного тоталітаризму Володимира Михайловича Шкварчука, який вивчав справи репресованих у 90-х роках минулого століття у Чернігівському управлінні СБУ і дозволив оприлюднити її тільки після його смерті (подається без скорочень і правок), достоменно відомо:
«Плотник депо ст. Чернігів. Арешт 03.12.1937 р., справа ПФ–497-П (86 аркушів).
Секта бабтистів: Руденок, Рубан, Гордієнко. Веремеєнко, Волович. Звинувачення ст. 54-10 пропаганді і агітація. Начальник Дорожно-транспортного відділу УГБ Маркелов Євгеній Олександрович (згодом арештований у 1939 р., отримав 10 років) - звір, коли віддав Тихону постанову із звинуваченням, той проявив твердість (після 11 днів допитів) і знизу написав (а писати він був не майстер): «Я не проводив этого Соломаха. Расписуваца не буду Соломаха».
14.12.37 слідство закінчили (справа № 220), помилково послали куди не треба. І потрапила справа у Київ.
22.06.38 справу знайшли там в архіву (погано працював на той час заарештований чекіст Бронзовник Арон Гершович. Якби він краще працював, то Тихін менше сидів, оскільки ту секту на той час лише полякали, а взялися всерйоз пізніше. Наприклад, пресвітеру Руденку дали 8 років аж у 1945 р.
Кархівська сільрада характеризувала Тихона як ворога, налаштованого проти колективізації.
На допитах твердо стояв на своєму (у цій справі немає, але є в інших: та секта була оточена пів десятком секретних співробітників. Чоловік доносив на дружину, бо чимось взяли на гачок, і органи знали де, коли і що говорили члени секти).
Нове слідство. 9 свідків. Коли ознайомили з обвинувальним висновком Тихін написав у суд заяву-протест: мовляв невинуватий, обмовили, викликайте тих і тих, вони скажуть, що треба…
Суд 10.01.39 р. (почався о 13:25, кінець о 21:00). Виправдали за недоказаністю складу злочину. Звільнили з під варти у залі суду.
Зауваженння. на той час кудись дівся, його заступив Андреєв. Інакше пришили японське шпигунство за КВЖД. А так тільки попитали за Семенова З ким він знався і кого слухав з білогвардійців. Але цим і обмежилися.
Говорив проти позики, робітники голодують, в старій Росії ліпше жили, колгоспи економічно невигідні …
Все останнє ви знаєте і без мене, а переписувати протоколи допитів які б вам були безумно цікаві, мені важко – часу нема.
Взагалі Тихін Нестерович був з характером і говорив коротко.
Наприклад, «Звідки походить ваша дружина?» - «Місце народження?» «Этого я не знаю.»
«Коли ви одружилися?» - «Точно не помню.»
«Так звідки вона походить?» - «Не знаю. Откудата з Приамурья.»
«Ви кажете дурниці. Ви як чоловік зобов’язані знати місце народження своєї дружини.» - «Я не знаю.»
«А чим займався її батько?» - «Не знаю.»
«Вона ніколи не розповідала?» - «Нет.»
«Ви не цікавилися походження дружини?» «- Нет. Я этим вопросом не интересовался.»
Тощо.
Взагалі, свідки на очних ставках його топили, але він не дався. Можливо тому, що допитував Савченко. У Маркелова зізнавалися залізничники в усьому, особливо у шпігунстві.
Один з Ніжина отримав розстріл за «уширение пути на 3 мм при перешивке стрелки.»
Намість в нашій родині була така легенда, що начебто дід Тихін передав записку з тюрми, де просив принести моєму п’ятнадцятирічному батьку на суд, який відбувався одному з приміщень депо станції Чернігів і був відкритим, схований в швейній машинці мандат за підписом легендарного далекосхідного більшовика Лазо про те, що кондуктор Соломаха Тихін на КВЖД є його кур’єром і уповноваженим перевозити нелегальну пошту більшовиків.
Під час суду мій батько за командою діда передав цей документ суду. Було оголошено перерву.
Після перерви діда виправдали та звільнили з-під варти прямо в залі суду.
Після звільнення Тихін Соломаха працював теслею з 15.03.1939 р. у «Чернігівській конторі заготльон».
Був мобілізований 20 серпня 1941 р. до РККА. Будував укріплення, копав траншеї.
Під Курськом потрапив в полон. Втік з табору коли восени дощі розмили грунт під колючим дротом. Врятувала фельдшерка в якомусь білоруському селі від виснаження голодом – давала їжу малими дозами.
Прийшов пішки в село Леньків Круг з довгою бородою, де викопав схрон і переховувався від нацистів і поліцаїв. Продукти приносив найменший чотирнадцятирічний син Степан, який виконав художню ліпнину на пам'ятнику Богдану Хмельницькому і обласному драмтеатрі.
У трудовій книжці діда записано:
15.10.1942 р. – с. Карховка робота в особистому господарству.
З 15.11.1943 р. - тесляр будгрупи при паровозному депо відділення ЮЗЖД Чернігів.
З 01.07.1945 р.– майстер стройгрупи при ТН-2.
З 24.08.1946 р. – столяр стройгрупи.
З 01.06.1954 р. – на пенсії.
Мешкав до жовтня 1969 оку в Чернігові на вул. Старобілоуській, 7 у приватному будинку. Мав англійський теслярський, ковальський інструмент, який привіз у 1924 році з Харбіна. Займався бджолярством після заборони тримати корів у місті. Майстрував вулики, шив чоботи. Разом з дружиною обробляв з половини врожаю городи сусідам євреям.
Зберігав плуг, віз, сані, кінську збрую, дубові жорнова з набитими цвяхами і марно чекав за часів Хрущова неминучого розпуску колгоспів.
Після знесення у жовтні 1969 року будинку, отримав з дружиною однокімнатну квартиру по вул. Попудренка, яку обміняв на пів фінського будинку по вул. Гагаріна.
Помер від атеросклеротичного кардіоклерозу у 11 січні 1977 року. Похований на Яцевському цвинтарі.
Впевнений, варто чітко розрізняти тих кого тоталітарний режим репресував як своїх ворогів, які боролися з ним, тих хто потрапив потрапив під політичні репресії, але не зламався і вижив завдяки власній витримці, мужності і, звісно, удачі.
Саме від них наступні покоління борців за незалежність України з перших рук отримали правдиву інформацію про «єжовщину» (як казав мій дід), політичні репресії і «справедливу» савєтську владу.
ПАМ’ЯТАЄМО – ПЕРЕМАГАЄМО!
P.S. Спроба ознайомитися в Чернігівському обласному архіві зі справою діда ще до початку великої війни була марною. Там повідомили, що справу мого діда Спр. 497-п, як досі ще «важливу для безпеки країни», забрано до Києва.
P.S.S. У Вікіпедії на сторінці села Кархівка Михайло-Коцюбинської селищної ради серед репресованих жителів Кархівської громади зазначено й молодшого брата мого діда Соломаху Євсея Нестеровича.
Соломаха Єлисей Нестерович, 1903 р.н. с. Кархівка Михайло-Коцюбинського р-ну. Проживав у с. Леньків Круг Михайло-Коцюбинського р-ну. Освіта початкова, із селян-середняків, голова колгоспу. Заарештований 05.02.1946 p. за ст. 54-3 з санкції ст. 54-2 КК УРСР. За вироком ВТ військ МВД по Чернігівській обл. від 29.06.1946 р. засуджений до позбавлення волі на 8 років (ГДА СБ України, м. Чернігів. – Спр. 1213-п).
Соломаха Єлисей (Евсей) Нестерович (1903 - 03.04.1993). Був під час нацистської окупації в поліції по завданню партизан. Мобілізований до РККА у 1943 році.
За інформацію Володимира Михайловича Шкварчука про нього відомо наступне:
«У 1945 р. – голова колгоспу «Приднепровський партизан», репресований, арештований 05.02.1946 р. (мол. л-т Орлов) по ст. 54 -1 «а» (справа № 1213 пф), осуджений на 8 років, потім скастили до 5 років. За гратами був у Чернігові, Харкові, Сев-Печорлаг ст. Абезь Комі АССР, потім оправданий. Шили співробітництво з німцями. Потім з’ясувалося, що він партизанам допомагав. Дружина – Матрона Іванівна. Діти – Іван, Сергій (1927), Марія, Галя.
Нагороди: орден «Слава» ІІІ ст., медалі «За взятие Берлина», «За победу над Германией».
Сергій СОЛОМАХА
м. Харбін. Тихін з братом Юхимом.
Вул. Старобілоуська, 7 кінець 50-х років минулого століття.
