2 березня з нагоди роковин Корюківської трагедії біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківки нацистським загарбникам відбувся скорботний мітинг. Присутні вшанували пам’ять загиблих у березні 1943 року, всіх загиблих мирних жителів за останній рік на Сході України, всіх чернігівців-бійців Збройних Сил України та військових формувань хвилиною мовчання.
Виступаючи перед учасниками мітингу, виконуючий обов’язки голови обласної державної адміністрації Сергій Журман провів історичні паралелі між подіями Другої світової війни та сьогоднішнім днем. Як колись нацисти, не в змозі здолати народний опір, мстилися мирному населенню, так і сьогоднішні вороги України обстрілюють мирні житлові квартали на Донбасі, влаштовують терористичні акти в Одесі та Харкові.
У своєму виступі голова обласної ради Микола Звєрєв звернув увагу на те, що для сучасних українців, які вже рік як ведуть свою визвольну Вітчизняну війну проти російських агресорів та колабораціоністів, Корюківська трагедія - важливе історичне нагадування: народ, який не чинить опір окупанту, буде знищено.
Як зазначив голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, довгий час правда про Корюківську трагедію замовчувалася. Лише кілька років тому про неї заговорили на державному та міжнародному рівнях. Активізувалася наукова та пошукова діяльність, спрямована на встановлення історичної правди та справедливості.
— Інститут національної пам’яті продовжує досліджувати тематику знищення Корюківки. Ми повинні розказати про неї всьому світу. Війни, в яких сторони не рахуються з життям цивільного населення, роблячи його заручником їх військово-політичних інтересів, мають раз і назавжди бути засудженими і мають залишитися у минулому, - зауважив Володимир В’ятрович.
На мітингу також виступили голова обласної ради Микола Звєрєв, свідок Корюківської трагедії Сергій Жарий та представник латвійської делегації, депутат Сейму Латвії, голова депутатської групи з міжпарламентських зв’язків з Україною Айнарс Межуліс.
На своїй сторінці у мережі Фейсбук голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович розповів як зачитали звернення відсутнього народного депутата (певно, Євлахова - хто це у нього виступи пише?), списане з прес- релізу Інституту...
Та це дрібниці. Головне, що обминається питання про червоних партизан генерала НКВД Фьодорова, через яких і була спалена Корюківка: спровокувавши окупантів на агресію, вони спокійно спостерігали як вбивають їх земляків і палять їх хати. Справжні комуністи! Адже Фьодоров отримав з Москви інше завдання: йти рейдом на західну України і нащити українських націоналістів.
Більш того, в Чернігові міська рада назвала навіть вулицу на честь одного з фьодоровців - Короткова, секретря райкому, командира Корюківського районного партизанського загону, який безпосередньо причетний до трагедії.
Та головне замовчування - Корюківку палили угорці, чи по народному - мадяри. Вони відзначалися особливою жорстокосердістю. Як і всі угро-фіни, що сьогодні воюють з Україною. так чи ж справді винесли уроки з минулої трагедії чи знову прикидаємось?
Василь ЧЕПУРНИЙ
Інформація прес-служби УІНП:
1-2 березня 1943 року в Корюківці на Чернігівщині нацисти вбили 6700 людей, спалили 1290 будинків. Це — найбільше поселення в Європі, повністю знищене нацистами в рамках каральної операції під час Другої світової війни.
Знищення Корюківки є наймасштабнішою каральною акцією нацистів у Другій світовій війні в Європі, під час якої повністю знищене поселення з усіма мешканцями. Для порівняння, інші відомі спалення населених пунктів: Лідице в Чехії (10 червня 1942 р. вбито у селищі й замордовано у концтаборі 320 осіб), Хатинь в Білорусі (22 березня 1943 р. у селі знищено 149 осіб), Орадур-сюр-Глан у Франції (10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 особи).
«Під час нищення Корюківки нацистським загоном чисельністю приблизно 300-500 карателів за 15 км знаходилося партизанське з’єднання Олексія Федорова чисельністю від 3 до 5 тис. вояків, яке буквально за пару днів до того розгромило окупаційний гарнізон у цьому селищі, — нагадує історик, співробітник Інституту національної пам’яті Сергій Бутко. — Проте, партизанське командування на чолі з Миколою Попудренком так і не віддало наказ захистити населення. Попри масштаб трагедії, в радянські часи вона не стала одним із символів нацистських злочинів. Очевидно, тому, що спростовувала образ радянських партизан як «народних месників», які захищали місцеве населення».
Правда про трагедію Другої світової війни в Україні потрібна для розуміння теперішніх подій, коли на нашій території російські війська та підтримувані ними терористи знову чинять воєнні злочини, вважає Голова Українського інституту національної пам’яті України Володимир В’ятрович.
«Приклад Корюківки демонструє масштаби знищення нацистами цивільного населення на українських теренах. Радянські партизани реалізовували цілі, поставлені перед ними Кремлем, навіть якщо це призводило до масових вбивств цивільних. Війни, в яких сторони не рахуються із життям людей, перетворюють їх на заручників військово-політичних планів, мають бути визнані злочином, неприпустимим у сучасному світі», — говорить В’ятрович.
Корюківська трагедія — один з багатьох випадків знищення нацистами населених пунктів на українській території. За підрахунками Українського інституту національної пам’яті, за час німецької окупації України було знищено понад 670 населених пунктів на території 16 сучасних областей України та Автономної республіки Крим. Жертвами такого роду каральних операцій стали щонайменше 50 828 вбитих. Сьогодні інформація про знищене містечко має стати важливим елементом національної пам'яті про Другу світову війну.
Історична довідка:
м. Корюківка розташоване за 100 км від обласного центру – м. Чернігів. У лютому 1943 р. радянське партизанське з’єднання під командуванням Олексія Федорова повернулося з Брянщини в Росії і розташувалося у корюківських лісах на Кам’янському хуторі. Партизани розпочали збір продовольства по селах і акції проти окупантів. Німці влаштували підпали в довколишніх селах, заарештували членів сімей партизанів у Корюківці. У ніч на 27 лютого партизани з’єднання Федорова розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки.
У відповідь на партизанську акцію начальник штабу 399-ї головної польової комендатури у місті Конотоп Байєр Бруно Франц віддав наказ про знищення Корюківки. Вранці 1 березня 1943 р. у Корюківку прибув нацистський каральний загін. Населений пункт оточили, а всіх мешканців групами по 50–100 осіб зганяли у великі будинки й розстрілювали. Опісля містечко підпалили. Акція тривала й наступний день, а через тиждень, 9 березня карателі повернулися, щоб допалити Корюківку і добити вцілілих.
Упродовж всієї каральної акції за 15 км від Корюківки розташовувалися 3-5 тисяч вояків радянського партизанського з’єднання Федорова, які не прийшли на допомогу жителям і не захистили їх від 300-500 карателів. Наслідки нацистського злочину у Корюківці: вбито 6700 осіб, спалено 1290 будинків. Серед 1893 встановлених вбитих 704 — діти та підлітки, за іншим підрахунком 1097 — жінки.
2 березня з нагоди роковин Корюківської трагедії біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківки нацистським загарбникам відбувся скорботний мітинг. 