 76 років тому, у березні 1939 р., українці на Закарпатті стали першим у міжвоєнній Європі народом, що не змирився із анексією, а зі зброєю в руках став на захист своєї свободи від агресії сусідніх держав.
Український інститут національної пам’яті звернувся до медіа, органів державної влади та місцевого самоврядування з пропозицією відзначити 15 березня День Незалежності Карпатської України та вшанувати пам'ять її оборонців, які у 1939 році стали на захист проголошеної української державності на Закарпатті проти військ авторитарної Угорщини.
В ніч на 15 березня 1939 року у місті Хуст була проголошена незалежність Карпатської України. Тієї ж доби союзниця гітлерівської Німеччини Угорщина розпочала загальний наступ. Незважаючи на героїчний збройний опір нечисельних загонів Карпатської січ, ворога зупинити не вдалося і Карпатська Україна була окупована.
Карпатська Україна є прикладом прагнення українців до розбудови державності навіть у несприятливих зовнішньополітичних умовах. Українці на Закарпатті стали першим у міжвоєнній Європі народом, що не змирився із анексією, а зі зброєю в руках став на захист своєї свободи від агресії ворога — вважають в Українському інституті національної пам’яті.
“Українські землі перебували в епіцентрі подій впродовж Другої світової війни. За відсутності власної держави українці часто були змушені воювати за чужі інтереси, тому Друга світова стала однією з найбільших трагедій в Україні у ХХ столітті, — говорить Голова УІНП Володимир В’ятрович. — Лише в структурах українського визвольного руху, зокрема у Карпатській січі та Українській повстанській армії, вони мали можливість боротися за незалежність. Завдяки людям, що стали на захист своєї землі у вкрай несприятливих умовах, сьогодні спротив агресору чинить українська держава — наша армія та все суспільство. І це є найпевнішою запорукою того, що трагічні події минулого більше не повторяться”.
Український інститут національної пам’яті розробив інформаційні методичні матеріали, у яких наведено історичну довідку, перелік публікацій, а також список науковців, що спеціалізуються на тематиці Карпатської України.
Український інститут національної пам’яті на урядовому рівні відповідає за відновлення історичної пам'яті та подолання наслідків тоталітарного минулого в суспільстві.
Історична довідка:
Територія Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехо-Словацької Республіки після завершення Першої світової війни. У 1938 році чехо-словацька влада пішла на поступки самостійницьким вимогам українців, і 11 жовтня в Ужгороді постав перший автономний уряд Підкарпатської Русі, який невдовзі очолив Августин Волошин – греко-католицький священик і директор учительської семінарії.
Для захисту краю 9 листопада 1938 р. в Хусті була створена Організація народної оборони «Карпатська січ», що нараховувала 10-15 тис. членів, з яких військовий вишкіл пройшли 2 тис. осіб. В рамках Карпатської січі функціонували жіночі відділи.
В ніч на 14 березня 1939 р. перші угорські підрозділи вступили на територію Карпатської України. Тоді ж А. Волошин проголосив Карпатську Україну незалежною державою. Рішення було закріплене на засіданні Сойму 15 березня 1939 р., який також обрав Волошина президентом та затвердив державні символи (синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла Україна» та тризуб св. Володимира Великого у сполученні з гербом Закарпаття). 15 березня Будапешт запропонував Хусту включити територію Карпатської України до складу Угорщини. Волошин відмовився, тож угорці вирішили атакувати.
Найбільш кровопролитні зіткнення відбулися на Хустському відтинку фронту, кульмінацією став бій на Красному полі 16 березня 1939 р. Тут карпатські січовики разом з українцями чехо-словацької армії та молоддю зі Севлюської учительської семінарії організували оборону проти регулярної угорської армії з танками, літаками, артилерією та важкою зброєю. Їм вдалося вдень затримати агресора, проте вже ввечері столиця Карпатської України впала. Наступного дня угорці захопили Рахів, в 18 березня був взятий останній пункт оборони січовиків – Воловець. Проте із повною окупацією боротьба не завершилася: потужний партизанській рух діяв до кінця травня 1939 р., а поодинокі підпільники – до січня 1940 р.
Загалом під час окупації території Закарпаття угорськими військами збройні сили Карпатської України провели близько 22 великих і малих боїв. Утрати січовиків у них становили до 1,5 тис. осіб убитими, пораненими та полоненими. Втрати противника склали від 100 до 200 убитими та до 500 пораненими. Після поразки Карпатської України ще 4,5 тис. патріотів стали жертвами угорського терору.
Прес-служба
Українського інституту національної пам'яті
МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ
До річниці проголошення незалежності Карпатської України у березні 1939 року
Український інститут національної пам’яті звертається до медіа, органів державної влади та місцевого самоврядування з пропозицією відзначити 15 березня День Незалежності Карпатської України та вшанувати пам'ять її оборонців, які у 1939 році стали на захист проголошеної української державності на Закарпатті проти військ авторитарної Угорщини.
І. Історична довідка
ІІ. Ключові повідомлення пам'ятних заходів.
IІІ. Перелік деяких документальних фільмів, інтернет-ресурсів, науково-популярних та наукових публікацій, присвячених тематиці Карпатської України 1938-1939 років.
ІV. Перелік науковців, що спеціалізуються на тематиці Карпатської України
І. Історична довідка
Територія Закарпаття під офіційною назвою «Підкарпатська Русь» увійшла до складу Чехо-Словацької республіки (ЧСР) після завершення Першої світової війни за умовами Сен-Жерменського мирного договору від 10 вересня 1919 р. Документ передбачав надання краю автономних прав, однак празький уряд протягом міжвоєнного періоду свідомо зволікав з наданням автономії для Підкарпатської Русі, побоюючись зростання українського національно-визвольного руху на Закарпатті.
29-30 вересня 1938 р. відбулась Мюнхенська конференція, внаслідок якої Чехо-Словаччина поступилася на користь ІІІ Рейху Судетською областю, де проживали 3 млн німців.
З метою зберегти державу чехо-словацька влада пішла на поступки домаганням словаків та українців. 11 жовтня 1938 р. в Ужгороді постав перший автономний уряд Підкарпатської Русі, який невдовзі очолив Августин Волошин – греко-католицький священик і директор учительської семінарії.
2 листопада 1938 р. відбувся перший Віденський арбітраж, за рішенням якого Чехо-Словаччина була змушена передати Угорщині південні округи автономних Словаччини та Підкарпатської Русі, заселені переважно угорцями. Закарпаття втратило понад 12 % своєї території, зокрема Ужгород, Мукачеве, Берегове. Столицю було перенесено до міста Хуст.
Для захисту краю 9 листопада 1938 р. в Хусті була створена Організація Народної Оборони Карпатська Січ (ОНОКС), що нараховувала 10-15 тис. членів, з яких військовий вишкіл пройшли 2 тис. осіб. Окремо в рамках Карпатської Січі функціонували жіночі відділи – Жіноча Січ.
В ніч на 14 березня перші угорські відділи вступили на територію Карпатської України. Для протистояння їм Карпатська Січ озброїлася на чехословацьких складах Хуста, що призвело до бойових дій між січовиками та урядовими військами. Після проголошення опівдні 14 березня Словаччиною своєї незалежності, чехословацька армія почала відступ із Закарпаття.
Враховуючи це, ввечері 14 березня А. Волошин проголосив Карпатську Україну незалежною державою, це рішення було закріплене на засіданні Сойму 15 березня 1939 р., який таємним голосуванням обрав президентом А. Волошина та затвердив державні символи (синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла Україна» та тризуб св. Володимира Великого у сполученні з крайовим гербом Закарпаття). Того ж дня оголосили мобілізаційне звернення до населення Карпатської України. Карпатська Січ стала базою для формування збройних сил краю.
15 березня Будапешт запропонував Хусту мирно включити територію Карпатської України до складу Угорщини. Волошин відмовився, внаслідок чого розпочався загальний наступ угорських військ.
Найбільш кровопролитні сутички відбулися на Хустському відтинку фронту, кульмінацією яких став бій на Красному полі 16 березня 1939 р. Тут карпатські січовики разом з українцями чехо-словацької армії та молоддю зі Севлюської учительської семінарії організували оборону проти регулярної угорської армії з танками, літаками, артилерією та важкою зброєю. Їм вдалося вдень затримати агресора, проте вже ввечері столиця Карпатської України впала. Наступного дня угорці захопили Рахів, в 18 березня був взятий останній пункт оборони січовиків – Воловець.
Проте із повною окупацією боротьба не завершилася: потужний партизанській рух діяв до кінця травня 1939 р., а поодинокі підпільники – до січня 1940 р.
Загалом під час окупації території Закарпаття угорськими військами збройні сили Карпатської України провели близько 22 великих і малих боїв. Утрати січовиків у них становили до 1,5 тис. осіб убитими, пораненими та полоненими, ще 4,5 тис. патріотів стали жертвами угорського терору після поразки Карпатської України. Втрати противника склали від 100 до 200 убитими та до півтисячі пораненими.
ІІ. Ключові повідомлення пам'ятних заходів.
1) Українці на Закарпатті були першим у міжвоєнній Європі народом, що не змирився із анексією, а зі зброєю в руках став на захист своєї свободи від агресії сусідніх держав.
2) Безпосередньо перед початком та впродовж всієї Другої світової війни українські землі перебували в епіцентрі подій. За відсутності власної держави українці часто були змушені воювати за чужі інтереси. Тому Друга світова стала однією з найбільших трагедій в Україні у ХХ столітті. Лише в структурах українського визвольного руху, зокрема у Карпатській січі та Українській повстанській армії, вони мали можливість боротися за незалежність.
3) Карпатська Україна – важливий етап розвитку українського визвольного руху, приклад прагнення українців до розбудови власної державності навіть у несприятливих зовнішньополітичних умовах.
IІІ. Перелік деяких документальних фільмів, інтернет-ресурсів, науково-популярних та наукових публікацій, присвячених тематиці Карпатської України 1938-1939 рр.
Документальні фільми та телепередачі:
1) «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919–1939» (2012). Режисер Тарас Химич, композитор Любомир Соломченко, продюсер Тарас Чолій. Кіностудія «Invert Pictures», на замовлення громадської організації «Західно-Український Центр Історичних Досліджень». Електронний ресурс:http://www.documentary.org.ua/uk/silver-lands/
2) «Собор на крові» / Режисер Іван Кобрин, кінокомпанія «Телекон», Телеканал «1+1» (2006), Електронний ресурс: http://doc-films.com/history/ukrhistory/19-sobor-na-krovi-2006-dvdrip.html
3) Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Карпатська державність 16.03.14 / Телеканал ZIK, Електронний ресурс: https://www.youtube.com/watch?v=tRzH-5jIRqE
4) Карпатська Україна. Альтернативні уроки історії (2011). Рух «Не будь байдужим». Електронний ресурс:https://www.youtube.com/watch?v=rymYE9K3eJY
Науково-популярні публікації.
1) Вегеш М. Велик і трагедія Карпатської України // Дзеркало Тижня. 12.03.2004. Електронний доступ:http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/velich_i_tragediya_karpatskoyi_ukrayini.html
2) Гаврош О. Батько Волошин // Український Тиждень. 19.03.2010. Електронний ресурс:http://stage.tyzhden.ua/History/3589
3) Карпатська Україна та її армія у фотографіях Каленика Лисюка // Історична правда. 15.03.2011 Електронний ресурс: http://www.istpravda.com.ua/artefacts/4d7fe81ac60af/
4) Інтерв’ю Михайла Галущака з Романом Офіцинським «З Карпатської України для нас почалася Друга світова // Історична правда. 15.03.2013. Електронний ресурс:http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/03/15/117613
5) Онищук Я. Як знайшли масові поховання бійців Карпатської України // Історична правда. 28.03.2011. Електронний ресурс: http://www.istpravda.com.ua/research/2011/03/28/33661/
6) Пагіря О. Крути під Хустом // Український Тиждень. 19.03.2010. Електронний ресурс:http://tyzhden.ua/History/3588
7) Пагіря О. Найбільша проблема Європи // Український Тиждень. 27.03.2011. Електронний ресурс:http://tyzhden.ua/History/19366
8) Сацький П. На шляху до Другої світової: Перший віденський арбітраж // Дзеркало Тижня. 24.05.2013. Електронний ресурс: http://gazeta.dt.ua/history/na-shlyahu-do-drugoyi-svitovoyi-pershiy-videnskiy-arbitrazh-.html
9) Федака С. (За)карпатський вибір // Український Тиждень. 19.03.2010. Електронний ресурс:http://stage.tyzhden.ua/History/3587
10) Документи органів влади Карпатської України. Електронний архів українського визвольного руху: http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=149
IV. Перелік вітчизняних науковців, що спеціалізуються на Карпатської України 1938-1939 рр.
Вегеш Микола, доктор історичних наук, професор Ужгородського національного університету,
Віднянський Степан, доктор історичних наук, завідувач відділу всесвітньої історії і міжнародних відносин Інституту історії України НАН України,
Офіцинський Роман, доктор історичних наук, професор Ужгородського національного університету,
Пагіря Олександр, кандидат історичних наук,
Сливка Юрій, доктор історичних наук, професор Львівської державної фінансової академії,
Токар Мар’ян, доцент кафедри політології Ужгородського національного університету,
Федака Степан, доктор історичних наук, професор Ужгородського національного університету,
Контакти істориків для запрошення на ефіри, коментарів та консультацій можна отримати в Українському інституті національної пам'яті:
uinp@memory.gov.ua
044 2531563
Оксана Полтавець
|
