Початок » 2026»Липень»3 » Український національний пантеон: «неоднозначний» Богдан Хмельницький
Український національний пантеон: «неоднозначний» Богдан Хмельницький
15:06
1 липня Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про Український національний пантеон” (реєстр. № 15360).
Право бути вшанованими у Національному пантеоні матимуть глави українських держав різних історичних епох, президенти України (крім тих, кого усунуто з поста в порядку імпічменту), головнокомандувачі українських військових формувань, визначні діячі науки, культури, освіти, релігії, державотворення, а також лауреати Нобелівської премії, пов'язані з Україною.
Водночас законопроєкт визначає чіткі обмеження. До Пантеону не можуть бути включені особи, засуджені за злочини проти національної безпеки України, міжнародного правопорядку, а також ті, на яких поширюється дія законодавства про засудження комуністичного, нацистського та російського імперського тоталітарних режимів.
Після істеричної реакції у Польщі на указ Президента України № 440/2026 від 26 травня 2026 року Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій Збройних Сил України почесне найменування «імені Героїв УПА» виникає закономірне питання чи не викличе ще більше збурення внесення до Українського національного пантеону, наприклад, гетьмана Богдана Хмельницького у Польщі і Державі Ізраїль.
Більш того, де гарантія, що в цих країнах (і не тільки там) не буде піднято гвалт про те, що Богдан Хмельницький з козаками здійснив жахливі злочини проти міжнародного правопорядку: підняв повстання проти законної влади Речі Посполитої і знищив сотні тисяч мирних поляків і, звісно, ж євреїв.
Судіть самі.
По-перше, єврейські громади в Королівстві Польському (включаючи українські землі у його складі) мали безпрецедентні права, які сягають привілеїв Казимира Великого (1334 та 1364 роки) і Казимира Ягеллончика (1447 рік).
Завдяки цим документам євреї отримали статус «вільних людей» під прямою королівською опікою, що захищало їх від церковних та міських утисків. Євреї мали право вільно займатися торгівлею, ремеслами та лихварством (наданням кредитів). Єврейська громада (кагал) мала право власного суду. Суперечки між євреями вирішував рабин або єврейський суд. Християни також не могли примусово залучати євреїв до суду у суботу та під час релігійних свят.
Згодом, у 1551 році, король Сигізмунд II Август запровадив інститут Вааду (ради чотирьох земель), який дозволив єврейським громадам самостійно встановлювати внутрішні податки та керувати своїм внутрішнім життям на автономних засадах
Завдяки рішенню Казимира Великого, яким оберігалася фізична безпека і майно євреїв, Королівство Польське стало оазою безпеки юдеїв, вигнаних з цілої Європи. Від моменту виникнення Королівства Польського і далі – в Речі Посполитій, аж до військових лихоліть повстання Хмельницького і Шведського потопу в XVII столітті Польща була однією із найтолерантніших держав Європи. Як наслідок, вона стала домом для однієї з найбільших і найдинамічніших у розвитку єврейських спільнот. Невипадково тодішні люди називали сучасну їм Польщу раєм для євреїв.
Крім того, саме у 1648 році в місті Ізмір (тодішній Смирні, Османська імперія) 22-річний равин та кабаліст Шабтая Цві уперше проголосив себе Месією. Адже згідно кабалістичного пророцтва серед тогочасних містиків була поширена думка, що саме 1648 рік стане часом духовного визволення та приходу рятівника. І цЦей рік збігся з початком Хмельниччини та єврейськими погромами (відомими в єврейській історіографії як катастрофа «Гзерот тах»). Це спровокувавало сильні апокаліптичні настрої, бо багато євреїв вірили, що це «муки народження Месії».
По-друге, «золотим спокоєм» назвала польська влада десятиліття з 1638 по 1648 рік через відсутність масштабних козацько-селянських повстань. Цей примарний мир настав після поразки визвольних повстань (зокрема під проводом Я. Острянина та Д. Гуні) і тривав до початку Національно-визвольної війни. Це було досягнуто завдяки жорстким заходам Речі Посполитої, зокрема, ухваленням у 1638 році польським сеймом «Ординації Війська Запорозького», яка повністю ліквідувала автономію козацтва.
По-третє, не виключено, що до польських, єврейських, литвинівських (білоруських) критиків Богдана Хмельницького приєднаються й українські патріоти, які закидають йому, спираючись, звісно, на Кобзаря, Переяслівську зраду, пам’ятники йому за часів Російської імперії та Совєтського Союзу.
Серед них й пам’ятник Богдану Хмельницькому у сквері його імені в Чернігові, який взято на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради депутатів трудящих від 31.05.1971 р. № 286, охоронний № 66-Чг як пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, споруда.
Звісно, він проєктувався як символ дружби українського і російського народів до 300-річчя Переяславської ради в далекому 1954 році, тому не міг не нести відповідне ідеологічне навантаження.
Так по колу постаменту було зображено барельєфи з назвами і датами 4-х найбільших перемог українських козацько-селянських військ під проводом гетьмана Богдана Хмельницького над військами Речі Посполитої, а саме: під Жовтими Водами, Корсунем, Зборовим та Пилявцям (по колу проти годинникової стрілки).
Однак центральною подією в діяльності гетьмана комуністичними ідеологами було визначено не його військові звитяги, а міфічна Переяславська рада.
Довідка з Вікіпедії:
Богдан (Зиновій-Богдан) Михайлович Хмельницький (27 грудня 1595 (6 січня 1596) — 27 липня (6 серпня) 1657) — український військовий, політичний та державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманату (1648–1657). Керівник Хмельниччини — повстання проти зловживань коронної шляхти в Україні, котре переросло у загальну, очолену козацтвом, визвольну війну проти Речі Посполитої. Перший з козацьких ватажків, котрому офіційно було надано титул гетьмана. Намагався розбудувати незалежну українську державу, укладаючи протягом свого правління союзи з Кримським ханатом та Московським царством. Представник роду Хмельницьких.
Битва під Жовтими Водами (19 (29) квітня 1648 — 6 (16) травня 1648) — битва між військами Речі Посполитої з одного боку і українськими козацько-селянськими військами Богдана Хмельницького та його татарськими союзниками з другого під Жовтими Водами в ході національно-визвольної війни 1648 — 1654 років.
Битва під Корсунем (15-16 (25-26) травня 1648) — битва між військами Речі Посполитої з одного боку і українськими козацько-селянськими військами Богдана Хмельницького та його кримськими союзниками з другого під Корсунем у ході Національно-визвольної війни 1648–1654 років.
Битва під Пилявцями (11-13 (21-23) вересня 1648 року) — переможна битва української козацької армії, очоленої гетьманом Богданом Хмельницьким, проти військ Речі Посполитої під Пилявцями (тепер — село Пилява Старосинявського району Хмельницької області). Зборівська битва (5 (15) серпня — 6 (16) серпня 1649 року) — переможна битва української армії, яку очолював Богдан Хмельницький, над коронним польським військом під командуванням короля Яна II Казимира під Зборовом (тепер Тернопільська область).
Переяславська рада — загальна військова рада, яку гетьман Богдан Хмельницький скликав у Переяславі 8 (18) січня 1654 року. Точні результати Ради були згодом втрачені і переписані істориками, тому рішення, прийняте Радою, трактується по-різному. Деякі історики схиляються до думки, що рішення, прийняте Радою, полягало в об'єднанні територій Війська Запорозського з Московським царством.
І якщо до повернення напис на пам’ятнику «Переяслав 8(18) 1654» був на зворотній стороні постаменту, то тепер після його повернення, цей напис став домінуючим. Адже таким чином українцям нав’язується думка, що головним досягненням гетьмана Богдана Хмельницького є так звана Переяславська рада та союз двох братських народів.
Більш того, посилаючись на угоду Переяславської ради імперська російська пропаганда ідеологічно обґрунтовує сьогоднішню агресію РФії проти України, називаючи. зокрема місто Чернігів остаточно «ісконно рускім" містом з 1654 року.
18 травня 2017 року у ході реконструкції скверу нарешті було відновлено авторський задум архітекторів – поворот пам’ятника гетьману Богданові Хмельницькому (скульптори – І. П. Кавалерідзе і Г. Л. Петрашевич, архітектор – А. А. Карнабєд, скульптурне опорядження постаменту – чернігівець С. Т. Соломаха (16.05.1927 – 02.09.2001) обличчям до храму святої Параскеви, обласного музично-драматичного театру та Красної площі, на чому багато років наполягали рухівці, просвітяни і мистецтвознавці.
Звісно, важливо, щоб замість напису «Переяслав 8 (18) 1654» на постаменті пам’ятника Богдану Хмельницькому з’явилося хоча б зображення його герба. Адже ніякого напису, що це пам’ятник саме цьому гетьману, а не, наприклад, Павлу Полуботку немає.
Нині реконструйований постамент пам’ятника Богдану Хмельницькому перетворився у популярний майданчик для розваг малечі.
На жаль, побудований більше 70 років тому з бетону, дротів і ганчір’я пам’ятник Богдану Хмельницькому продовжує невпинно руйнуватися.
На Великдень, 12 квітня 2026 року, я помітив, що впало пір'я на шапці гетьмана. Про це негайно було повідомлено начальника Управління культури і туризму ЧМР.
27 квітня біля пам’ятника було знайдено розтощені від падіння з шапки монумента його фрагменти у вигляді двох іржавих метлевих штирів з накруними з дротів, ганчір’я із залишками бетону.
Як стверджується у відьповіді на мій інформаційний запит, існує Акт візуального обстеження від 3 квітня 2026 року в якому вказано, що головний спеціаліст відділу культури управління культури та туризму Чернігівської міської ради Н. В. Лащук встановила таке: «на верхній частині (шапці) пам’ятника Богдану Хмельницькому внаслідок тривалого впливу природно-кліматичних факторів (перепади температур, атмосферні опади, вітрове навантаження, місцевання фауни на об’єкті тощо) відбулося часткове руйнування матеріалу. Зокрема, зафіксовано відшарування та випадіння окремих елементів конструкції (плюмажу з пір’я), що призвело до втрати цілісності декоративних деталей та може становити потенційну загрозу подальшого руйнування.»
Відомий чернігівський просвітянин, громадський діяч і письменник Василь Чепурний вважає, що «звичайно, це співпадіння, що пам'ятник гетьману Богдану Хмельницькому став руйнуватися після підписання президентом Зеленським закону про боротьбу з антисемітизмом. Але наш славний гетьман дійсно як кістка в горлі багатьом євреям – коли був процес декомунізації мені, як причетному до цього напрямку в ОДА, підкидали євреї ідейку знести пам'ятник гетьману Богдану, бо він, мовляв, за Москву. Ну, українці не настільки темні, щоб сприймати все на віру (не рахуючи результатів виборів 2019 року) ...
Що ж до постаті гетьмана в історії, то народна мудрість каже: "Від Богдана до Івана не було гетьмана". Де Богдан – Хмельницький, а Іван – Мазепа. Критику ж Шевченком гетьмана за його союз із Москвою треба читати повністю, а не те, що вигідно – бо той же Шевченко, попри критику, зве його і славним, і великим мужем... І сам Тарас малював епічні картини «Смерть Богдана Хмельницького» та «Дари в Чигирині 1649 року»...
Зараз у гетьмана відпало пір'я з шапки, бо пам'ятник робився з нетривкого матеріалу. Гадаю, що місто відремонтує, бо й пам'ятник є міською комунальною власністю, правда, Олександр Шевчук?»
