 6 вересня 2011 року розпочалася 9-а сесія Верховної Ради України VІ-го скликання. Переконаний, що якби не прийняття нею остаточної версії пенсійної реформи, то б ця подія залишилася б непоміченою широким загалом.
Чому так сталося? Судіть самі.
Адже обрана 30 вересня 2007 року на позачергових виборах Верховна Рада України згідно змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року мала більше повноважень, ніж будь-який орган у держави, в т. ч. Президент України.
Нагадаю, що чотири роки тому до парламенту за партійними списками були обрані депутатами:
– Партії регіонів – 175 осіб (34,37% голосів виборців, перший номер у закритому партійному списку – В. Янукович);
– «Блоку Юлії Тимошенко» – 156 осіб (30,71%, Ю. Тимошенко);
– «Блоку Наша Україна – Народна самооборона» – 72 особи (14,15%, Ю. Луценко);
– КПУ – 27 осіб (5,39%, П. Симоненко);
– «Блок Литвина» – 20 осіб (3,96%, В. Литвин).
Цей вибір українського народу було реалізовано утворенням згідно Конституції України правлячої коаліції БЮТ – НУ-НС загальною кількістю у 227 депутатів (156+71) і обранням Ю. Тимошенко прем’єр-міністром України.
У другому турі президентських перегонів, що відбувся 7 лютого 2010 року, мінімальну перевагу здобув В. Янукович (48,95%). Ю. Тимошенко отримала 45,47% голосів виборців. Не підтримали жодного з них 4,36% виборців. Це спричинило до справжньої революції у парламенті: створення спочатку нової правлячої коаліції під патронатом Партії регіонів з КПУ, Блоку Литвина (БЛ) і, всупереч волі виборців, що обрали, групи депутатів з фракцій БЮТ і НУ-НС.
Кожен з учасників цієї оборудки отримав чималі дивіденди: Партія регіонів – прем’єр-міністра і більшість в уряді, тобто повний контроль над виконавчою владою в країни; Блок Литвина – вкотре отримав крісло голови ВРУ і посади в уряді; КПУ – першого заступника голови ВРУ і низку посад у вищих ешелонах влади. Звісно, не залишились без «подарунків» і інші коаліціанти.
І як кажуть процес пішов…
30 вересня 2010 року Конституційним Судом було визнано Закон № 2222-IV (від 08.12.2004 р. «Про внесення змін до Конституції України» таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття. До речі, головою ВРУ при прийнятті цього закону був той самий В. Литвин, який за це вже наступного дня, 9 грудня 2004 року, отримав звання Героя України.
Тож менше ніж чим півроку після свого обрання, В. Янукович отримав повноваження яких не було навіть у Л. Кучми, бо тому постійно заважав правити одноосібно або парламент, або занадто самостійний прем’єр-міністр.
За такі послуги нардепи зажадали отримати собі і окрему «подяку». Тому 1 лютого 2011 року вони внесли зміни до Конституції України зразка 28 червня 1996 року про продовження терміну своєї легітимності до п'яти років, визначивши датою наступних чергових виборів останню неділю жовтня 2012 року.
Нагадаю, що жодна з Верховних Рад України п’яти попередніх скликань не працювала більше чотирьох років. Верховна рада І-го скликання була обрана 4 березня 1990 року, ІІ-го – 27 березня 1994 року, ІІІ –го – 29 березня 1998 року, ІV-го – 31 березня 2002 року, V-го – 26 березня 2006 року.
Станом на 11 вересня 2011 року Верховна Рада Україні без виборів (без народного волевиявлення) переформатована по фракціям і групам таким чином:
– фракція Партії регіонів - 193 депутата (+18);
– БЮТ – 104 (-52);
– НУ-НС – 67 (-5);
– КПУ – 25 (-2);
– Блок Литвина – 20;
– група «Реформи за ради майбутнього» - 20;
– позафракційні – 21.
До фракції Партії регіонів, крім обраних по її списку нардепів, входять ще 17 нардепів, обраних по списку БЮТ та 2 – НУ-НС.
Група «Реформи за ради майбутнього» складається з 17 депутатів, обраних від БЮТ, 2 – НУ-НС та одного – Партії регіонів (Т. Чорновіл).
Фракція Блоку Литвина має в своєму складі одного депутата, обраного від НУ-НС (С. Довгий).
Серед позафракційних 18 БЮТівців, 2 – зі списку КПУ (Л. Грач, А. Мартинюк) і В. Литвин.
Таким чином, партія влади на чолі Партії регіонів без проведення нових виборів, отримала у парламенті стабільну більшість: ПР+КПУ+БЛ (193+25+20), що підкріплена 238 картками нардепів. При цьому в разі потреби до цієї більшості періодично, як правило, приєднуються до 20 карток з групи «Реформи за ради майбутнього», 21 – з позафракційних депутатів та щонайменше ще 12 карток з фракції НУ-НС.
Отже, за допомогою маніпуляцій з законодавством, без проведення виборів Партія регіонів, КПУ і Блок Литвина за при підтримки групи депутатів, обраних по списках БЮТ і НУ-НС, всупереч волі українського народу кардинально змінено напрям розвитку України і внаслідок цього перші номери партійних списків їх опонентів опинилися за гратами.
Сергій Соломаха
Довідка: це треба знати кожному виборцю
Народні депутати України, обрані по списку «Блоку Юлії Тимошенко» (БЮТ), члени фракції Партії регіонів станом на 11.09.2011 року
1. Баграєв Микола Георгійович, 1964 р. н., член партії ВО"Батьківщина", освіта вища, президент ЗАТ "Таврійські ігри", проживає в м. Києві (№45 у списку).
2. Барвіненко Віталій Дмитрович, 1981 р. н., член партії ВО"Батьківщина", освіта вища, голова Одеської обласної організації партії ВО"Батьківщина", проживає в м.Одесі (№154).
3. Березкін Станіслав Семенович, 1959 р. н., безпартійний, освіта вища, голова Наглядової ради Промислової групи "Креатив", проживає в м. Кіровограді (№178).
4. Васадзе Таріел Шакрович, 1947 р. н., член партії ВО"Батьківщина", освіта вища, президент ВАТ "Українська автомобільна корпорація", проживає в м.Києві (№41).
5. Веревський Андрій Михайлович, 1974 р. н., член партії ВО"Батьківщина", освіта вища, тимчасово не працює, проживає в м. Києві (№44).
6. Глусь Степан Карлович, 1947 р. н., член партії ВО"Батьківщина", освіта вища, тимчасово не працює, проживає в м. Немирів Вінницької області (№108).
7. Зубов Валентин Сергійович, 1946 р.н., член партії ВО"Батьківщина", освіта вища, тимчасово не працює, проживає в м. Києві (№19).
8. Іваненко Володимир Григорович, 1955 р. н., член партії ВО"Батьківщина", освіта вища, тренер-викладач ДЮСШ "Вікторія" комітету з фізичної культури та спорту Черкаського міськвиконкому, проживає в м. Черкасах (№142).
9. Кузьменко Петро Павлович, 1954 р. н., член партії ВО"Батьківщина", освіта вища, тимчасово не працює, проживає в м.Умань Черкаської області (№97).
10. Павленко Віктор Вікторович, 1966 р. н., член партії ВО"Батьківщина", освіта вища, голова наглядової ради ЗАТ "Таврійські ігри", проживає в м.Києві (№173).
11. Полунєєв Юрій Володимирович , 1956 р. н., безпартійний, освіта вища, президент Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ), проживає в м.Києві (№91).
12. Савченко Ігор Васильович, 1966 р. н., безпартійний, освіта вища, генеральний директор КП "Інститут земельних відносин Київської області", проживає в м.Києві (№137).
13. Сігал Євген Якович, 1955 р. н., безпартійний, освіта вища, тимчасово не працює, проживає в м.Києві (№47).
14. Скубенко Володимир Петрович, 1958 р. н., член партії ВО"Батьківщина", освіта вища, тимчасово не працює, проживає в м.Києві (№121).
15. Фельдман Олександр Борисович, 1960 р. н., член партії ВО"Батьківщина", освіта вища, тимчасово не працює, проживає в м.Харкові (№43).
16. Шепелев Олександр Олександрович, 1970 р. н., безпартійний, освіта вища, тимчасово не працює, проживає в м.Донецьку (№55).
17. Яценко Антон Володимирович, 1977 р. н., член ВО"Батьківщина" , освіта вища, в.о. старшого наукового співробітника Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, проживає в м.Києві (№79).
Народні депутати України, обрані по списку Блоку «НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА» (НУ-НС), члени фракції Партії регіонів і Блоку Литвина станом на 11.09.2011 року
1. Борисов Валерій Дмитрович, 1957 р. н., член Народного Союзу "Наша Україна", освіта вища, тимчасово не працює, проживає в м. Києві (№71).
2. Бут Юрій Анатолійович, 1967 р. н., безпартійний , освіта вища, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Київського національного університету культури і мистецтв, проживає в м.Києві (№61).
3. Довгий Станіслав Олексійович, 1954 р. н., член Народного Союзу "Наша Україна", освіта вища, тимчасово не працює, проживає в м. Києві (Блок Литвина)(№55).
|
