Помаранчева революція 2004 року стала першим рішучим «Ні» Москві на всі її зусилля перетворити незалежну Україну на свою колонію. Проте тоді, в радісній ейфорії перемоги українського народу над злочинною проросійською владою, все ще видавалося можливим мирне співіснування двох держав – Російської Федерації та України, а вся подальша політична та інформаційна агресія сприймалася суспільством як тимчасовість, яка промине в процесі демократизації росії.
Революція Гідності 2013-1014 років стала не просто переломним історичним моментом для України, вона стала подією, яка змінила світ. Гідність і стійкість українців, проявлена упродовж трьох зимових місяців, їх прагнення справедливості та свободи, була сильнішою за весь насильницький апарат тогочасної злочинної влади. Сильнішою за кийки, кулі, гранати, отруйні гази та потужну машину дискредитації і дезінформації, які надсилала Росія, щоб знищити беззбройний протест.
ВНЕСОК ЧЕРНІГІВЩИНИ І ЧЕРНІГІВЦІВ
1) Як в Україні, так і на Чернігівщині, події Революції Гідності, як і під час Помаранчевої революції відбувалися узгоджено, інтегровано. Громадянське суспільство в області показало, що воно НЕ відстає від загальнонаціональних процесів.
2) Українські патріоти з Чернігівщини зробили вагомий внесок у поваленні режиму Януковича, за перемогу Революції Гідності заплачено кров’ю. Важливо, що разом із молодою генерацією до боротьби стали рухівці – активні учасники відновлення незалежності України 1989-1992 роках Володимир Ступак, Василь Чепурний, Сергій Соломаха, Сергій Черняков, Валерій Сарана та багато інших.
3) Однією з особливостей є масова участь мешканців Чернігівщини у подіях у Києві. Це пояснюється НЕ тільки близькістю столиці, а насамперед громадянською позицією тисяч чернігівців. Троє синів Чернігівщини — Василь Прохорський, Андрій Мовчан і Віктор Орленко відали своє життя за нашу свободу.
4) На відміну від Києва та деяких обласних центрів в області протистояння влади та громадськості відбулося відносно мирно, майже безкровно.
Ось кілька фактів із хроніки Революції Гідності в обласному центрі.
22 листопада у Чернігові пікетування громадських активістів та представників опозиційних політичних партій біля Чернігівської ОДА з протестом проти рішення уряду призупинити процес підготовки до укладання угоди про асоціацію з Європейським Союзом. 23 листопада - оголошення обласним осередком партії «Демократичний альянс» та ГО «Центр прогресивної молоді «Апельсин» безстрокової акції «Чернігів обирає ЄС!»; встановлення намету й апаратури у сквері біля Красної площі.
25 листопада 2013 р. у Чернігові судовими виконавцями та працівниками комунальних служб знесено і вивезено намет та технічне обладнання чернігівського Євромайдану; громадського активіста Станіслава Тавлуя (зараз він у ЗСУ, був поранений), який на знак протесту намагався здійснити самоспалення, було затримано та складено акт про здійснення ним адміністративного правопорушення.
2 грудня 2013 р. представники політичних партій, громадських організацій області і міста Чернігова в приміщенні обласної ради провели установчі збори та брифінг на якому оголосили про створення з метою координації народного волевиявлення після жорстокого побиття «Беркутом» мирної акції та виходу мільйонів українців на майдани протесту
ЧЕРНІГІВСЬКОГО обласного штабу національного супротиву.
До штабу, зокрема, увійшли представники обласних організацій партій ВО «Батьківщина» (Олександр Кодола), Народного Руху України (Володимир Ступак), ВО «Свобода» (Євген Малецький), «УДАР» (Віктор Лазар) та громадських організацій – товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка (Василь Чепурний), козацтва (Георгій Яхимович), голова ГО «Сяйво Сіверщини», Ірина Березинець, голова Чернігівської профспілки підприємців «Єдність» Світлана Жимолостнова, громадської організації «Центр прогресивної молоді «Апельсин» (Станіслав Тавлуй), Володиимир Поліщук та інші. Оголошено, що такі штаби будуть створені в кожному місті і районі області. 3 грудня Штаб почав діяти.
14 січня 2014 р. - установчі збори чернігівського обласного осередку ВО «Майдан».
19 січня 2014 р. - хода учасників Майдану центральними вулицями обласного центру під гаслами «Чернігів – вставай!», «Ні диктатурі!»; пікетування Чернігівської міської ради, Чернігівської ОДА, прокуратури на знак протесту проти законів 16 січня.
25 січня 2014 р. – віче за участі народних депутатів О. Ляшка, В. Дубіля, С. Аверченка, Р. Марцінківа, на якому було створено Народну раду Чернігівської області у складі опозиційних депутатів обласної ради; спроба учасників віча захопити приміщення Чернігівської ОДА; силове протистояння мітингувальників з тітушками та міліцією біля ОДА, із застосуванням останньою світлошумових гранат та захоплення заручників; внаслідок перемовин встановлено перемир’я та звільнено заручників; зведення протестувальниками барикад та облаштування табору біля приміщення Чернігівської ОДА.
27 січня 2014 р. - віче, хода учасників Майдану до Чернігівськї обласної ради, яка без перешкод була зайнята протестувальниками; висунення вимоги майданцівцями скликати позачергову сесію облради, щоб ухвалити звернення до В. Януковича про припинення кровопролиття, викрадень та катувань громадян.
21 лютого 2014 р. - демонтаж пам’ятника Леніну у м. ПРИЛУКИ, дозвіл на яке надала міська рада; повалення пам’ятника Леніна у Чернігові.
22 лютого 2014 р. – складення своїх повноважень головою Чернігівської обласної ради А. Мельником; обрання новим головою депутата від ВО «Батьківщина» М. ЗВЄРЄВА; заява обласної ради про підтримку вимог громадськості щодо негайного відсторонення В. Януковича з посади Президента України та притягнення його до кримінальної відповідальності за організацію масових вбивств мирних громадян; голова Чернігівської ОДА В. Хоменко подав у відставку та оголосив про вихід з Партії регіонів; прощання на Красній площі Чернігова з Героєм Небесної Сотні Андрієм МОВЧАНОМ, який загинув на київському Майдані 20 лютого від кулі снайпера.
Революція Гідності – перший переможний бій у війні з російським імперіалізмом. Вона показала нам, всьому світу, силу нашої стійкості, єдності, свободолюбності. Революція Гідності навчила нас боротися до перемоги.
Сергій Бутко, Український інститут національної пам’яті
Див. https://old.uinp.gov.ua/ebook/maidan-vid-pershoi-osobi-regionalnii-vimir-vipusk-3-ch2
