- 24 серпня - 22 річниця незалежності України. Що для Вас означає цей день?

День незалежності - наше найбільше державне свято. Це день особливо дорогий для всіх тих, хто боровся за незалежну Україну. Протягом 1990-1991 років Чернігівські організації Руху і Товариства української мови («Просвіта») провели в області десятки масштабних багатолюдних акцій, в тому числі походи «Дзвін-90» та «Козацькими шляхами», які готували ґрунт для створення незалежної Української держави. І коли 24 серпня 1991 року Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України ми були безмежно раді. Це стало однією з найбільш важливих подій усієї нашої історії.

Похід "Козацькими шляхами" - 1991 рік. Батурин.
Зліва направо: Анатолій Майба з хоругвою, Левко Лук'яненко, Володимир Ступак з мегафоном

Користуючись нагодою хочу щиро привітати читачів, усіх українців з Днем незалежності України!

- Чому, на Вашу думку, Рух так і не став українською „Солідарністю”?

- Як «Солідарність» у Польщі, «Саюдіс» у Литві, народні фронти в інших республіках колишнього Союзу, так і Народний Рух України (створений у вересні 1989 року) були масовими громадсько-політичними організаціями, які об’єднували у своїх рядах сотні тисяч, а іноді і мільйони людей різного ідеологічного спрямування. Але на той час їх об’єднувала одна мета: вони боролись за незалежність своїх держав та демократизацію суспільства. У кожній державі була своя специфіка подальшого розвитку таких громадських рухів, проте були і спільні риси: на їх базі утворювались партії, та інші об’єднання. Народний Рух відіграв ключову роль у здобутті незалежності та створенні Української держави. Можна навіть сказати, що тоді Рух і став українською «Солідарністю».

А вже з 1992 року розпочалася нова сторінка: Рух поступово перетворився у партію. Частина його лідерів відійшли і створили інші партії. Це природній процес, тим більше, що він диктувався новими вимогами законодавства, яке не дозволяло громадським організаціям брати участь у виборах.

На мою думку Рух на межі 1991-1992 років зробив дві великі помилки.

По-перше, треба було домогтися нових парламентських виборів після референдуму 1 грудня. Бо хоч Україна і стала незалежною, Верховна Рада була прокомуністичною, яка гальмувала усі реформи. Так само було в переважній більшості місцевих рад, обраних у 1990 році, в Центральній і Східній Україні

По-друге, треба було активно йти у владу на всіх рівнях, як запропонував Президент Кравчук на з’їзді Руху.

- Народний Рух та Українська Народна партія, Чернігівську організацію якої ви очолювали, об’єднались в одну партію, чи не пізно ?

Чи матиме об’єднана партія перспективу?

Об’єднання правих сил обов’язково матиме перспективу, бо потреба в такій політичній силі (право-центристській) зростатиме.

А створення Народним Рухом України та Українською Народною партією єдиної партії – це перший етап об’єднання національно-демократичних сил. Таке об’єднання має базуватися на національній, консервативній ідеології і в майбутньому може стати впливовою політичною силою в Україні, яка здатна буде захистити державність, національні інтереси, національного виробника та сприяти створенню потужного середнього класу. Це може бути партія, але скоріше – блок чи інша форма. Позитивним прикладом таких об’єднань були блоки створені на виборах у 2002 та 2004 роках, основою яких були УНП та НРУ.

- На останніх парламентських виборах потужно заявила про себе «Свобода», радикальна політична сила, яка сьогодні затребувана суспільством. Чи збирається об’єднаний Рух співпрацювати зі «Свободою»?

Діяльність корумпованої і неукраїнської влади, яку очолює Янукович, сприяє зростанню в України радикальних настроїв, аж до крайніх (наприклад, події у Врадіївці Миколаївської області). Тому в останні роки виборці віддають перевагу радикальним політичним силам, сподіваючись на те, що вони краще захистять їхні інтереси. Цим і пояснюється успіх ВО«Свободи» на останніх парламентських виборах.

Об’єднаний Рух звичайно співпрацюватиме зі ВО «Свобода» та іншими партіями. Дуже важливо спланувати спільні дії парламентської та позапарламентської опозиції на найближчий час та до президентських виборів.

- Чим Ви поясните своє політичне довголіття – очолювали Чернігівський Рух раніше, потім УНП і знову об’єднаний Рух ? Чи не краще дорогу дати молодим?

Краще. І ми виховали багато молоді: патріотичної, професійної. Але кадрова проблема – це одна з найбільших для кожної партії і навіть для влади. Завжди не вистачає хороших кадрів.

Зараз, на жаль, багато молоді (і не лише молоді) шукають своє місце в політиці за принципом: хто більше платить, інколи «продаючи» навіть свої переконання. З’явилася навіть категорія політиків, які стали багатопартійними в одній особі. Такі вже побували у п’ятьох чи навіть у десятьох партіях різного політичного спрямування: вони у тій партії, де сьогодні найвигідніше. Якщо партія програє вибори – завтра вони будуть вже у іншій.

Я вкрай негативно ставлюся до таких політиків. Якщо людина вступає в партію, то для неї на першому місті має бути ідеологія партії, її програмові засади.

- Чим Ви цікавитесь, крім політики ? Кажуть Ви добре співаєте?

Мої захоплення: туризм, подорожі, книги, мистецтво, зокрема музика і театр. А співаю я з дитинства, гарно співала мати, інші родичі. Мій дядько був професійним співаком – солістом Сумської, Кримської філармоній, потім солістом хору імені Майбороди Національної радіокомпанії України. Довгий час я співав у церковному хорі, а це виховує культуру співу, дає хорошу вокальну практику.

(2010 рік. В.Ступак на сцені Чернігівського міського палацу культурно-мистецький проект «728»: https://www.youtube.com/watch?v=DHVksM4muW8)

Мені подобається різна музика: духовна, народна, але найбільше класична музика і опера. До-речі, у нас у Чернігові дуже гарний симфонічний оркестр «Філармонія», яким керує Микола Сукач.

3 листопада цього року концерт цього оркестру відбудеться у Національній філармонії України у Києві. В цьому залі виступають лише найкращі солісти і колективи.

Намагаюся не пропускати прем’єр у чернігівських та деяких київських театрах. Мій улюблений театр – Національна опера України, де співають найкращі співаки. Чимало серед них мають світове визнання і виступають в найпрестижніших оперних театрах світу. Ряд солістів Національної опери – це вихованці прекрасного чернігівського педагога з вокалу В’ячеслава Литвинова.

- Яка країна, крім України, Вам близька? Куди любите подорожувати?

Подорожувати я почав ще навчаючись в університеті, бо моя спеціальність „географія” спонукала багато мандрувати: з рюкзаком чи валізою. Спочатку була Чернігівщина, потім – Карпати, Крим.

Наша область дуже приваблива у туристичному відношенні: природа, історія, пам’ятки архітектури. У 90-х роках мені доводилось організовувати геолого-краєзнавчі експедиції по Придеснянській височині (Новгород-Сіверський та Коропський райони). Там чудова природа, багато малих річок, джерел, виходи на поверхню порід кількох геологічних епох, в тому числі крейдових, яким понад 65 мільйонів років.

А вже пізніше були різні країни. Крім України, мені дуже подобаються Італія, Хорватія, Франція. Хочеться туди поїхати знову.

Кілька років тому, перебуваючи у Туреччині, наша група була на екскурсії в древньому місті Аспендос, де є античний театр, збудованій у ІІ столітті. В ньому може розміститися 15 тисяч глядачів. Мені було цікаво, а яка ж там акустика? Я спробував заспівати. Акустика виявилась чудовою! Отож, в античному театрі я співав українські пісні.

Їх з задоволенням слухали сотні туристів з різних країн світу. Такі імпровізовані «концерти» у мене були в Італії, Греції і навіть на Святій Землі.