Без перебільшення можна сказати, що завдяки Володимиру Ступаку і таким, як він, Чернігівщина є більш українською, більш нормальною, ніж вона вийшла з-під уламків розпаду СССР.
Уродженець села Криски на Коропщині, він став учителем географії і любов до неї проніс досьогодні - він може годинами розповідати не тільки про річку Багачку чи Пузиреву гору, але й про фіорди Норвегії чи алмазні копальні Південно- Африканської республіки.
Працював у комсомолі, але коли почалася перебудова і створився Народний Рух - вступає до Руху і Товариства української мови імені Тараса Шевченка (згодом - "Просвіта"). Саме як відповідальний секретар обласного Товариства української мови він був координатором наших легендарних походів "Дзвін- 90" ( у 1990 році) та "Козацькими шляхами" у 1991 році. Без нього ці походи або не відбулися б, або були б набагато гірше організованими - саме організаторська риса є чи не основною у діяльності Володимира Ступака.
Тривалий час він очолював обласну організацію Народного Руху і шкода, що після Помаранчевої революції і Революції Гідності обласна влада не взяла до себе талант організатора Володимира Ступака. Він переїхав до Києва, де працює й зараз.
Нетривалий час побув і народним депутатом України IV скликання, але встиг зробити немало - зокрема, я пригадую. як готував для нього матеріали для депутатського запиту про забруднення росіянами Десни у її верхів'ї.
Сьогодні Володимир Ступак - уповноважений Центрального проводу Народного Руху з питань міжнародної політики та діаспори.
А ще Володимир Ступак - фанат опери і сам може виконати арію з "Травіати" чи арію Андрія із "Запорожця за Дунаєм".
З роси і з води, пане Володимире! З Десни і з Багачки!
