Побачив я його в київському метро у часи свого студенства і це було несподівано. Невисокий, сухенький дідок, сивий, як лунь, спокійно грав собі на сопілці. Люди спершу ніяковіли - в глухі радянські часи не звикли до такої свобідної поведінки та ще й мелодії ж були виразно українські. (А й справді - не грати ж було на сопілці "Во полє бєрйозка стояла"?)

Так він пропагував українську культуру, ставши одним із її захисників. Здавалося, він буде вічно -- потім я його не раз бачив, як керований ним хор "Гомін" відкривав то з'їзд Руху, то інше патріотичне зібрання.

І ось сумна новина в ... Далі »